Біль і приниження "Зірок по обміну"

Існує повір'я – як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш. Дуже добре, що це хиба, інакше не уникнути українському кіно проблем, адже акурат 1 січня у вітчизняному прокаті стартує комедія "Зірки за обміном", яку вже можна вписувати в список кандидатів на головний творчий провал прийдешніх 12 місяців.

Про що фільм
Поп-співачка Поля Малякова (Оля Полякова) ось уже кілька років беззмінно виграє премію "Артист року". Але на черговій церемонії її несподівано обходить рокер Фома Михайловський (Михайло Хома aka DZIDZIO). Темпераментні конкуренти влаштовують за лаштунками церемонії справжнісіньку бійку за трофей. У цей час до них підходить фокусник, який повертається після виступу до гримерки, бачить цю потворну сцену і проклинає дріб'язкових артистів. На ранок виявляється, що його прокляття спрацювало і Поля з Фомою обмінялися тілами. Фома прокидається поруч із чоловіком полі в її сімейному будинку, а Поля – в холостяцькому готельному номері Фоми, де напередодні відгриміла галаслива вечірка. Переживши перший шок, герої розуміють, що їм доведеться якийсь час пожити в такому незручному становищі, вписатися в нього, не видати випадково свій секрет близьким і журналістам, хіба що власним продюсерам, і знайти спосіб повернути все, як було. Тим часом наближається Новий рік.

Плюси
Автори "Зірок за обміном" пішли на досить сміливий крок, і показали в кадрі одностатевий поцілунок. Цілком невинний, але тим не менш. Українське кіно потроху освоюється на території різноманітності, і це добре.

Спеціально для фільму перезняли антипіратський ролик про хлопця, який по-тихому робить екранку під час сеансу. Героя взяли колишнього, а посил поміняли. Тепер це не залякування ніччю у мавп'ятнику, а дружнє звернення до глядача із закликом насолоджуватися якісним. З яскравими декораціями, зі зламом четвертої стіни. Вийшло навіть душевно.

Мінуси
Формат (саме формат, не жанр) зіркової комедії в українському кіно починає набувати загрозливих масштабів. Нехай чинний президент Зеленський тимчасово не бігає в одному спідньому в нескінченних фільмах студії "Квартал 95" – посада не дозволяє, зате у нас є той же Dzidzio, який встиг не тільки пограти в "іменних" комедіях, але і зняти одну в якості режисера ("Де гроші"). Ми пережили "Продюсера", "11 дітей з Моршина", двох "Свінгерів", "Голу правду", в 2022 році на нас чекають як мінімум "Велика прогулянка" і "Найкращі вихідні". З одного боку, це зрозумілий хід: популярне обличчя в кадрі, а краще відразу кілька – хороша приманка для глядача на вітчизняну прем'єру, з іншого – є ж іще всякі прикольні способи. Наприклад, можна просто постаратися і зняти що-небудь дійсно хороше, і завдяки сарафанному радіо як мінімум вийти в нуль, як це сталося з роботою Антоніо Лукіча "Мої думки тихі". Але вітчизняний кінематограф поки йде легким шляхом. Що, як правило, є шляхом в нікуди. Хочеться процитувати класика: "Астанавітєсь!"

Ще один випадок, коли зіркову комедію можна зарахувати, як вдалу, це коли учасники проекту хоча б намагаються грати. Але в "Зірках за обміном" цього немає. Особливо боляче дивитися на Олю Полякову. Вона дуже красива жінка, її любить камера – це дійсно плюс. Але Полякова не актриса від слова взагалі. За які гріхи її вставили в одну сцену з блискучою Наталією Сумською, враховуючи, що співачка ще й продюсувала фільм, величезна загадка. Навіть за простою манерою триматися в кадрі між ними величезна прірва. Більш того, маленька Єфросинія Мельник, яка грає дочку головної героїні, залишає Полякову далеко позаду в плані акторської гри. Дитячу безпосередність і маститі актори не завжди вміють здолати. Хома ж спирається на свій досвід артиста розмовного жанру, яким промишляв на стику дев'яностих-нульових, тому виглядає трохи виграшніше. Але шоумен і актор – це, чорт забирай, дві абсолютно різних професії. Фільм, навіть посередній, не дорівнює "Блакитний вогник" чи комедійне телешоу. Адже була ж колись на українському ТБ традиція знімати святкові мюзикли. Там все крутилося навколо пісень, деякі навіть ставали хітами, що дозволяло перебити всі очевидні недоліки продукту. Чому б не перестати мучити глядачів і не відродити цю куди більш вдалу традицію?

Біда у "Зірок за обміном" і зі сценарієм. Тема обміну тілами заїжджена кінематографом вже вздовж і впоперек. Придумати що-небудь новеньке тут, якщо не неможливо, то неймовірно важко. Тому картина вийшла, м'яко кажучи, дуже сильно вторинною. Сюжет не чіпляє взагалі. І навіть добре, що фільм короткий – не дотягує і до години з половиною. Загнаного коня хоч трохи пошкодували. Подяка за гуманність.

Дуже дивно це визнавати, але мінусом "Зірок за обміном" є практично повна відсутність грубих жартів нижче пояса. Кіно сімейне, тому автори діють обережніше. І таким чином відбирають останнє, що могло б зробити картину цікавою для найбільш невибагливих глядачів. Навіть кадри з оголеною Поляковою заблюрили від гріха подалі.

Про зґвалтування глядача грубим нав'язливим продакт-плейсментом, що ламає і без того не найстрункіший сюжет, і згадувати не хочеться. Ти ніби дивишся за свої ж гроші не фільм, а гігантський рекламний ролик. Так може варто почати знімати справжню високобюджетну арт-рекламу і показувати її в кінотеатрах? Цілком достойний жанр. Існують навіть цілі фестивалі, йому присвячені.

Висновок
Не будемо говорити, що автори "Зірок за обміном" зовсім не старалися порадувати українців спеціальною новорічною розвагою на великому екрані. Швидше за все, таки старалися. Але замість того, щоби придумати щось оригінальне, пройшлися по всіх можливих і неможливих граблях: заїжджений сюжет, погана акторська гра, точніше її повна відсутність, забивання кадру зірками замість наповнення життям, гумором і змістом. Видовище вийшло тяжким, жарти слабкими і навіть безпрограшний новорічний антураж не рятує ситуацію. Дивитися виключно на свій страх і ризик.