Дзвінки

Дзвінок долі.
Watch Me
(«Дзвінки», режисер Хав'єр Гутьєррес)
Фільми жахів –це багато в чому лотерея. Іноді і мало бюджетний фільм може зірвати банк, і велика франшиза зробити епохальний провал. Багато з картин стали культовими. так само як легендарними стали численні персонажі: Джейсон Вурхіс з «П’ятниця, 13», Фредді Крюгер з «Кошмарів на вулиці В’язів»… Героїня Садако прийшла з японських стрічок (дійсно атмосферних і інтригуючих) в американську франшизу, і стала такою ж рідною для Голівуду. З появи першого американського «Дзвінка» в 2002, Садако приходила в гості до глядачів ще раз в 2005, в картині Хідеко Накати, і ось вона приходить знову – у фільмі «Дзвінки» режисера Хав'єра Гутьєрреса.
Отже, про сюжет. В цьому випадку автори сконцентрувались не власне на біографії Самари, чи її загадки, а на понятті «звільнення від прокляття». Спочатку нас очікує драйвовий вступ, потім темп стрічки значно і значно спадає. Власне, зараз таємниця касети – вже не таємниця, основною проблемою є знайти «хвоста» – людину, що візьме прокляття на себе, переглянувши копію. І так – доки хтось внаслідок просто глупства не помре від рук дівчинки. Ось і студент Холт вирішив глянути рокову плівку, ставши піддослідним свого наукового керівника,професора Гебріела - а його чарівна дівчина Джулія бере на себе прокляття. Проте її відео особливе, і ще невідомо, як вона здолає невидимий рок долі, куди її він приведе…
Власне, це той фільм де питання передісторії є ключовим. Знаючи хоча б базові факти біографії Самари з першого фільму, логіку передачі і зняття прокляття, зміст і сюжет стають логічними і зрозумілими. Абстрагувавшись, вперше зустрівшись з «дівчиною з колодязя» глядач буде дещо збентежений, проте думаю логіка сюжету буде зрозумілою. Канва подій чітка, без особливих хитросплитінь, проте якій дуже й дуже не вистачає того, що ми називаємо «високий темп». Кольори картини переважно тьмяно-прохолодні, проте без явно вираженої «крижаної» стилізації у кольоровій гамі, як в першій частині. З «родзинок» додався перехід Самари з площини плівки відеомагнітофонів VHS у площину цифрових форматів, інтернету та мобільних телефонів. Хоча якщо додати пару слів, то можна сказати, що фільм виглядає все-таки більше містикою, аніж фільмом жахів, картиною з непоганою операторською роботою, - проте занадто орієнтованою на традиційні штампи. Музичний супровід відповідає досить неспішному і тривожному розгортанню сюжету, досить-таки значно витягуючи у позитивному сприйняття екранного дійства.
Гра акторів – власне, вона однозначно переводить фільм у вищезгадану «молодіжну» площину. Так, роль студента Холта та закоханої в неї Джулії – виконали молоді актори Алекс Роу та Матильда Лутц. Власне, зважаючи на їх вік, вони органічно вжились в роль, перший – дещо переляканої людини, над яким схилило голову прокляття, друга, - жінку, що навіть перед обличчям смертельної небезпеки зберігає холодний спокій і бажання боротись до кінця. Роль професора Габріеля – це образ, втілений актором Джонні Галекі – постать викладача, що не втратив молодечого запалу і згоден зіграти з долею в цікаву авантюру. Ініш образи, - також тяжіють до набору молодіжного трилера – інтригуючого, небезпечного, проте яким однозначно молоді люди можуть дати бій, попутно розбираючись у своїх почуттях.
Як висновок. Мабуть, це один з тих нечисленних разів, де щиро раджу ознайомитись з першою частиною – фільмом «Дзвінок» 2002 року Гора Вербінськи – саме заради ньому ви зрозумієте інтригу стрічки, зрозумієте причинно-наслідкові зв’язки. Той факт, що це не «чисті жахи», а більше містика - робить коло глядачів більш широким, навіть просто для вечора розваг, проте завдяки спрощенням не може претендувати на місце в еліті.
Недзельницький Андрій