Вічник

Це історія про життя реального 104-річного карпатського мудреця, опис його шляху до вічної мудрості. Сповідь великої душі, людини, що жила в часи буремних історичних подій, пережила втрати та трагедії, але зберегла у серці світло, любов і добро.

Цікаві факти про фільм "Вічник":

Кожен герой "Вічника" — це не просто роль, а жива постать, крізь яку проходить пульс історії, філософії та людських переживань.

Павло Текучев, актор Національного академічного театру ім. Лесі Українки, зіграв молодого Андрія — у період пошуків, бунтів і перших втрат. Його виконання — чутливе, світле, сповнене юнацької сили й сумнівів.

"Головним викликом було зіграти людину поза часом — Ворон міг би жити і сьогодні, і століття тому. У ньому — сила цілої нації. Кілька днів самотності в Карпатах стали для мене ключем до образу. Я зрозумів, що Ворон говорить тишею." - коментує Павло

Олег Мосійчук, народний артист України, головний режисер Тернопільського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, втілив дорослого Андрія Ворона — мольфара, що пройшов через десятиліття, зберігши в серці тишу і мудрість. Його гра — глибока і гідно стримана.

Анастасія Іванюк, акторка кіно та Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі, зіграла Терку — жінку, яка стала любов’ю всього життя Андрія. Її образ — це вогонь, що зігріває навіть тоді, коли довкола — холод історії.

"Для мене ця роль — здійснення давньої мрії: зануритись у живу історію України й оживити героїню, яка любить так глибоко, що її кохання переходить у духовний вимір.Терка стала для мене живою людиною — я лише прийшла й дозволила собі відчути її серце." - ділиться Анастасія.

Даніїл Мірешкін, актор, продюсер, офіцер полку "Азов", зіграв Шугая — реального історичного героя, українського Робіна Гуда, за яким полювали угорці, румуни та чехи. Після зйомок Даніїл повернувся на фронт. Його присутність у фільмі — це жива правда.

Роман Мацюта, кіноактор, музикант, співак, боєць ДУК, виконав роль Скобала — сотника, що навчає молодь боротися й помирати з гідністю, навіть якщо сам знає неминучість втрат.

Олександр Польченко, актор театру й кіно, журналіст, зіграв Джордже — філософа-аптекаря, який бачить сенс у найменших речах і навчає головного героя радіти простому. "

Режисер фільму — Іван Ніколайчук, автор ніжної, але глибокої візії, який зумів поєднати історичну правду з метафізичним відчуттям вічного. Його підхід — це спроба не просто розповісти історію, а відкрити в ній ключ до самоусвідомлення.

"Я не додавав у фільм свій сенс — я лише намагався донести світло й доброту реального Андрія Ворона. Його життя — доказ того, що немає альтернативи любові." - поділився режисер

У стрічці звучить "Мелодія" Мирослава Скорика, а також записи хору ім. Верьовки та Національного президентського симфонічного оркестру — усе у форматі Dolby Atmos, вперше в історії українського кіно.

Звук створено у співпраці з фінською Matila Röhr Production, що надала фільму технічну майстерність європейського рівня.

Фільм створено за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України та Інституту національної пам’яті, і має статус Національного фільму.