Уна

Нашумевшая драма «Уна» или как её еще называют самый скандальный фильм года, основан на пьесе Девида Харроуэра «Черный дрозд».
Как и в пьесе, основная сюжетная линия крутится вокруг взаимоотношений Рей, взрослого, и на первый вид состоявшегося мужчины и молодой женщины, по имени Уна. Одной прямой линией через весь фильм идет история 15-летней давности. Когда совсем еще молодую девчонку, которой на тот момент была Уна, соблазняет, уже давно перешагнувший черту зрелости, сосед по имени Рей. Этот так сказать роман продлился 3 месяца, и как все странные романы, он был раскрыт. Начались судебные тяжбы, который были понятны взрослым, понимавшим всю трагичность ситуации. Но абсолютно не понятны юной Уне, которая думала только только о том, почему она не может видеться с Реем. Прошли годы, Уна выросла, но забыть ту историю она не смогла, у нее осталось столько вопросов, жизнь пошла на перекосяк. И тут в газетной статье, она видит фото того, кто сломал всю ее жизнь. И бросая все, летит за ответами. Она не может понять, как человек, совершив такое, продолжает нормально жить. Как он вообще смог ее забыть? Как? Ей надо знать. И на протяжение всего фильма Уна пытается вытянуть из Рея правду, что же случилось на самом деле, где он был все это время. И как заставил ее страдать. А еще она хочет сломать ему окончательно жизнь, как он сломал ее 15 далеких лет назад.
Мораль фильм «Уна», о том может ли человек вообще жить в нормальном обществе, после того как соблазнил еще скажем так ребенка. Является ли достойным наказанием ему тюрьма? Исправился ли он? Осознал ли? А что касается Уны, то тут все сложно. С ребенком никто не работал, родители пытались забыть. А травма то никуда не делась. Жизнь не сложилась, осталась только боль. Кто из нее мог вырасти, как неуравновешенная и обиженная на весь мир девочка?
Тема фильма интересная, но, то как ее преподнесли, оставляет желать лучшего. Это видно какой-то новый вид художественного повествования, осилить который под силу не каждому. Т.к после просмотра, не было никаких чувств, ни жалости к Уне. Ни злости к обществу и к Рею. Была радость, что фильм закончился. А должно было быть наоборот. И тут есть над чем подумать и сделать выводы.

Уна «Чорних дроздів»

Майже одночасно зі «Щоденником Роуз» вийшла в прокат екранізація п’єси шотландця Девіда Херруера «Чорний дрозд». Останній переменували на «Уну» під час продакшна. Згадані стрічки об’єднує талановита Руні Мара в головній драматичній ролі.

Кінодебют театрального режисера британця Бенедикта Брюса, як на мене, не провалився. Добре підібрані актори на ролі. Суперові обоє головних героїв. Зовсім юна Ruby Stokes грає тут підліткову Уну і навіть та підходяща під потрібний образ.

Коротко про сюжет. Уна Спенсер – 30-річна дівчина, що копається в собі і вирішує віднайти колишнього сусіда Рея (грає Бен Мендельсон, що на постерах видряпаний праворуч, наче його хтось намагався витерти з пам’яті), який її звабив 15 років тому у десь приблизно 15-літньому віці. Знаходить і починаються психологічні розборки з флешбеками на 1,5 години. Він її кинув тоді чи змушений був кинути чи злякався і кинув чи щось інше трапилося – ось основне питання героїні. Уна скоріше персонаж далека від «гампівської» Дженні. Ближче може в набоковську сторону чи навіть Купріна (Суламіф).

Нудно не буде. Постановники зуміли уникнути провисань чи затягувань. Крім дядька та дівчини на екрані траплятимуться персонажі, яким в основному цікаво хто вона така ця Уна і що відбувається; тому одне з їхніх завдань переривати з’ясування стосунків фрагментами пам’яті минулого. Вони заважають Рею та колишній тінейджерці зосередитись і швидше поставити крапки над «і» та отримати відповіді, дізнатись про життєві події одне одного за ці 15 останніх років.

За 10-15 хвилин до кінця вам може здаватися, що фінал картини приблизно вирисовується…
Даю 99%, що після виходу з кінозалу буде про що поговорити з другою половинкою, другом/подругою, подискутувати….

Станом на ранок 22 квітня «Уна» має наступні рейтинги:
IMDB 7,1 Rotten Tomatoes 6,7 kinopoisk 6,3 (власна оцінка 7,8)