Tragedy Girls. Убити за лайк

Кривава ярмарка марнославства…
Інтернет, його механізми неймовірно розширили можливості спілкування, проте з іншого боку соцмережі стали неймовірною, гротескною ярмарком марнославства, де підписники і друзі змагаються кількістю лайків, твітів, ретвітів, репостів, сердечок, - і це веде до численних нещасних випадків, хрестоматійним став діагноз «смертельне селфі». Режисер Тайлер МакІнтайр взявся розглянути цей феномен у контексті історії двох подруг, що вирішили домогтись слави, знімаючи власноруч скоєні вбивства та роздмухуючи суспільний резонанс навколо них – у комедії жахів «Вбити за лайк» (Tragedy Girls)
Отже, дві подруги МакКайла Хупер та Сейді Каннінгем вирішили зробити кар‘єру в контексті кримінальної журналістики, а оскільки бути поруч з вбивствами дуже важко, тому єдиний шлях – робити новини самим. Власне, заради цього вони власноруч ловлять навіть серійного вбивцю – Ловлела, в якості «наставника» (привіт, «Пила») проте останній видається просто дурнуватим, і власне непотрібним, дебілом – на фоні чіткого розрахунку двох молодих леді – і власне, ми бачимо два види садизму - втілення первісного збоченого потягу до насильства і власне насильства, показного заснованого на розрахунку – і на задоволенні також. Подруги, як і будь-які амбіційні жінки, не зупиняються не перед чим, йдуть в буквальному сенсі по трупах – у своєму бажанні успіху та слави.
Власне, про саме головне – це фільм-фарс, фільм-гротеск. Власне, жахи тут настільки ненатуральні і смішні, що загалом вони скидаються на щось подібне у стрічках на кшталт «Дуже страшне кіно», проте в принципі у «Вбити за лайк» набагато краща драматургія і головне – тут абсолютно нема дурнуватого «туалетного» гумору, хоча за змістом він дуже дорослий. Так, ми маємо «розкачку» сюжету, спочатку він здається нам дещо пустотливим, коли вбивства схожі на нещасні випадки, проте – ставки зростають, і безпринципні героїні готові їх прийняти, адже інтернет-слава починає приносити і реальні дивіденди. Саме в стрічці підіймаються проблематика показної скорботи, зацікавленості, «активізму» а чи перед камерою, а чи в громадському житті, шляху «наверх» -спочатку, хоча б в контексті школи.Тут, розмінною монетою стає і дружба, і відданість, і, можна сказати - кохання… Операторська робота, звісно, не претендує на статус геніальної, проте знаходиться на рівні вище середньої, бо вповні передає перепитії сюжету і вправно «грається» з кадром.
Щодо акторської гри – всі актори втілили таке собі шоу, шоу марнославаства, в якому так чи інакше задіяні усі герої – а чи молодий блогер, що здобув славу «депресивними постами», а чи старший пожежник міста, а чи мер, а чи дівчата з твіт-відео-блогом «Tragedy Girls»– всі вони грають в гру «фейсбука та твітера», вільно чи невільно. Так, головними тут є саме дві героїні, МакКайла та Сенді, у виконанні акторок Олександри Шипп та Бріанни Хілдибренд– і в чомусь вони є теж двома гранями честолюбних намірів, перша мріє про тріумф «тут і зараз», в іншої – більш далекоглядні плани..
Як висновок. Так, «Вбити за лайк» - це цілком доросле кіно, його можна розглядати в легковажній площині, а чи шукати глибокі змісти, проте якщо вигляд бутафорської крові Вас не лякає, і вам цікаві усі грані марнославства – то шоу кривавого честолюбства «Вбити за лайк» - саме для Вас.
Недзельницький Андрій