Закляття: Наші дні

Православний екзорцизм.
Мабуть, тематика екзорцизму вже перетворилась на майже звичні будні індустрії розваг. І, власне, іноді автори штампують фільми-клони, дехто намагається привносити оригінальний напрям, а в деяких екзорцизм – це тільки «обрамлення» для змалювання специфіки відносин між людьми, або побуту. Мабуть, однією з найвідоміших франшиз є франшиза «Закляття», - і мабуть тому саме благодатних земель США їй було вже замало. І ось, в 2017 Чад і Кері Хейєс, автори відомих хоррорів про екзорцизм як "Закляття" (2013) та "Закляття 2", взялись за сценарій про випадок екзорцизму в Румунії. Їх задум був втілений режисером Ксав’є Жансом, у британсько-румунському фільмі жахів 2017 року «Закляття: Наші дні».
Отже, Румунія. Священника і його помічниць з монастиря звинувачють у вбивстві під час обряду екзорцизму, проте отець Дімітру щиро вірить, що помилкою було втручання єпископа в обряд. Журналістка Ніколь Роулінс їде в Румунію, щоб розібратися в суті, написати сенсаційний матеріал, а також розібратись в своєму шляху віри… В цьому їй допомогає отець Антон, подруга загиблої – сестра Вадува, і всі, кому не байдуже те, що відбулось.
В цілому фільм виглядає не стільки натуралістичним фільмом жахів, скільки містичним детективом, в якому головна героїня намагається дати виклик релігії, виклик, не в повному неприйнятті, а в понятті своєрідного дослідження. Звісно, тут є всі канонічні візуальні форми, що ми їх знаємо по численним стрічкам подібного змісту, проте «Закляття: Наші дні» переносить нас «на територію» православної церкви…
...Можна сказати, що нова «родзинка» «зіграла». Так, сам фільм знімався в самій Румнії - у Бухаресті та Сігішоарі, і авторам вдалось не перейти у треш. Ця досить небагата країна Європи так і виглядає тут не у формі «трешу», а в усій проблематиці, яку можна тільки втілити у розважальному кіно – забобони, викликані бідністю, важкий, невлаштований побут, як в сільській місцевості, так, наприклад і у сфері медобслуговування – власне все те, що можна побачити і в Україні. Іноді здається, що все містичне обрамлення існує для соціальної драми, хоча тут все навпаки – центральною є містика, проте, знову скажу – зовсім без трешу. Додам, що сама обрядовість православної церкви, інтер‘єр її храмів – тут теж не виглядає формою екзотики. Щодо сюжету – він досить таки цільний, і саме відсутність постійної візуалізації жахів, зі ставкою на містику – робить перегляд дійсно цікавим. Так, «провисання» є - наприклад, в частині автомобільних подорожей героїні – проте вони не досить значні і не зіпсують враження.
Гра головних героїв – акцент тут зроблений на журналістці (акторка Софі Куксон), чорниці – сестрі Вадуві (Бріттані Ешворт) та отцю Антону (Корнеліу Улч) – власне, вони відіграли свої ролі без особливого фанатизму і експресії, що дає глядачу відчуття «природності». Так само рівно і зіграли своїх персонажів і актори «другого плану» - цілком відповідаючи нескладному сценарію.
В підсумку, «Закляття: Наші дні» - це легкий фільм на тему «вигнеання демонів», без особливого епатажу (на щастя), який можна дивитись «між справами». Нашому глядачеві він буде близький ще й «православним» напрямом, де автори анітрохи не вийшли за межу пристойності.
Недезльницький Андрій