Мандрівка часу

Чисте мистецтво.
Є фільми, які важко назвати ігровим кіно, так само, як важко назвати і художніми в зрозумілому нам контексті, так само їх важко назвати науково-популярними, і навіть документальними. Це стрічки з підбіркою фрагментів, більшою частиною документальних, проте іноді такими, що лежать в жанрі «реконструкції-роздуму», такі як наприклад трилогія «Катсі» режисера Годфрі Реджіо – «Кояанискатсі» («Божевільне життя», з ацтекської), «Накойкаці» та «Поваккатсі». Терренс Малік пішов менш складним шляхом і назвав свій фільм простіше – Мандрівка Часу ((англ. Voyage of Time)). Картина має дві версії – IMAX в сорок хвилин та 35-мм – в півтори. Саме останню ми і розглянемо зараз.
Отже, режисер переносить нас у світ, - різноманітних картин – життя в океані, природних явищ, стилізованих частин історії еволюції людини, фрагментів релігійних обрядів… власне, чекав що закадровий текст приведе нас до традиційної релігійної формули, проте автор приємно здивував мене – він поставив у головну частину питання Часу. Взагалі, підбірка настільки цікава з досить непоганою текстовою частиною – що глядач ніби входить в певний транс, починає відчувати кожен кадр, і потім розумієш – що не один не був зайвим або випадковим. Слід відзначити, що картинка не є «пасторальною» - ми бачимо і сцени смерті, і полювань, - проте вони тут не є акцентовано-натуралістичними, навпаки, показуючи що і це є в мандрівці Часу, і що без цього неможна ані розгадати його таємницю, ані прийняти незриму любов світу…
Як висновок. Фільм «Мандрівка Часу» - це не розважальне кіно, і не однозначно філософське-моралізаторське есе, навпаки, стрічка яка дозволить поринути в стан медитації під такі різні, картини життя, - без загравання, проте таких, що дозволяють замислитись над таким складним, проте безмежно загадковим, життям.
Недзельницький Андрій