Лігво Монстра

Святий і грішний
Взагалі, людська природа незбагненна – іноді душа людини, що живе дрібними злочинами, милосердна і щедра, так само, життя респектабельних людей часто сповнено темряви та жорстокості. Такий собі роздум, про протистояння квартирного злодюжки та маніяка-садиста, в дещо гіперболізованій формі і розкрив режисер Дін Девлін у своїй стрічці «Лігво монстра» (Bad Samaritan), зняту за сценарієм Брендона Бойса.
Отже, два товариша живуть дрібними крадіжками, оскільки їх робота паркувальниками біля ресторану дозволяє вираховувати, коли хазяїв авто нема вдома. І все йшло б гладко, - один з тандему, Шон крутить роман з чарівною дівчиною, мріє про кар’єру фотографа, другий – Дерек (актор і музикант Карліто Оліверо)– мріє розпочати незалежне від батьків, життя… Проте все ламає одна «справа» - вдершись у помешкання одного з «клієнтів», Кейла Эрендрейха, Шон бачить скуту ланцюгами дівчину. І тоді справжнім сенсом, щирим покликом душі хлопця стає намагання будь-що звільнити полонянку з лап садиста. Він пробує знайти рішення звернувшись і до поліції, і до ФБР – проте останній бій він повинен дати «віч-на-віч».
Взагалі, перед нами класичний трилер, елементи сценарного наповнення теж досить класичні – можна згадати хоча б «Дівчину з татуюванням дракона», стрічку Маркуса Данстена «Колекціонер», фільми-протистояння маніяка з «гарним парнем». Якщо вдуматись – це ілюстрація ситуації, коли кожна зі сторін «обмінюється ударами» - як Шон у своєму розслідуванні, так і Карл, що робить все можливе, щоб скомпрометувати хлопця, пустивши у хід весь свій вплив, проте зайшовши далеко, теж роблячи помилки... Елементи сценарію виглядають гармонійно припасованими, автори стрічки вміють зберегти атмосферу напруги, що досягається відповідним класом для таких стрічок операторською роботою та звуковим оформлення, проте в деяких моментах автори «випадають» з логіки, доводячи епізоди до гротеску, а іноді – не досить логічно закінчуючи. При всьому цьому творці не впадають в натуралізм, і власне перший основний шокуючий кадр, є присвяченим зав’язці сюжету, потім автори роблять акцент на розвитку стрічки як трилера, а не фільму «жаху тортур».
…Справжньою окрасою картини стала гра Девіда Теннанта, в ролі багатого одержимого маніяка – він просто неймовірний у міміці, експресії, гостроті розуму. Його опонентом виступає, як ми казали вище, Шон – образ крадія, втілений Робертом Шіеном
- людини, що дійсно в майже біблійному сенсі (на що натякає англійська назва), будучу вплутаним у брудні справи крадіжок, вирішила спокутувати гріхи (проте не переводячи контекст в конкретно релігійну площину), врятувавши абсолютно незнайому жінку. Власне, це протистояння підступу і щирості робить фільм контрастним і цікавим. Гра акторів другого плану також досить впевнена, вони втілюють класичні типажі сучасної Америки, створюючи тло на якому розгортається основне протистояння «кошка-мишка» а також додають змісту основним образам, при цьому самі будучи досить змістовними.
Висновок. Власне, автори не намагались створити щось особливе, навпаки, класичні елементи тут не виглядають однозначними кліше, і думаю, поціновувачі трилерів, проте як і широкий загал глядачів, достатньо оцінить старання авторів фільму – в даній категорії кіножанру.
Недзельницький Андрій