Лобановський назавжди

Вічний футбол
Лобановський – великий учитель футболу,
А у вчителів є завжди чому повчитись
Карло Анчелотті,
Футбол завжди користався неабиякою популярністю в Україні, - як і в часи УРСР, так і в нашу епоху Незалежності. І звісно, зовсім недивно, що країна дала світові людей, які зробили відчутній внесок у розвиток як і тоді союзного, і власне національного, так і світового футболу. Часто легендарні гравці ставали тренерами, як наприклад Олег Блохін та Андрій Шевченко, проте їх можна сміливо назвати учнями видатного тренера Вале́рія Васи́льовича Лобано́вського, якому режисер-постановник Антон Азаров присвятив документальну стрічку «Лобановський назавжди», що була презентована в Києві в кінотеатрі «Жовтень» 29 грудня 2016 року.
Отже, фільм переповідає нам історію сходження на футбольний Олімп молодого гравця, що став затребуваний в тренерській роботі «як свіда кров», його внесок у становлення як і футболу СРСР, як людину, що внесла зовсім новий рівень конкуренції у союзний футбол, як і привнесла науковий підхід у «футбольну науку» у підготовку гравців, так і тактику гри у «тотальний футбол», його злети, і падіння.
Власне, стрічка «Лобановський назавжди» стилістично – це не пряме банальне викладання глав життя видатного «учителя футболу» - це цікава, пристрасна, скомбінована з численних інтерв‘ю з зірками українського футболу, менеджерами, журналістами, а також унікальних кадрів відеохроніки, - розповідь. Можна виділити як цілісність сценарію, так і його динамізм. Кожну деталь біографії ми дізнаємось чи з репортажів тодішнього часу, а чи коментарів легенд футболу – таких, наприклад, як сьогоднішній наставник Динамо Сергій Ребров, чи тренер збірної України з футболу Андрій Шевченко, тренер Йожеф Сабо, теперішні керівники київського клубу Ігор та Григорій Суркіси. До створення фільму долучилась своїми згадками такі визначні люди, як Карло Анчелотті, багато журналістів – доречи, стосункам з пресою Лобановського також присвячена окрема глава. Для збереження колориту і харизми оповідачів, творці документалістики відмовились від дубляжу – скориставшись субтитрами. Стрічка показує талант Лобановського не як щось розпочате «з нуля», а те, що зформувалось з найкращих доробків тренерської школи тодішнього УРСР.
Фільм показує зв‘язок футболу з тогочасними реаліями життя, а також з політичними правилами гри в УРСР, про футбол як можливо один з єдиних форм вираження патріотизму в умовах Радянського Союзу, хоча і в тому контексті явища, який об‘єднував багатонаціональну країну – адже, «на Динамо (Київ)» приїжджали люди з усіх частин Союзу. Футбол був своєрідним питанням конкуренції між партійними елітами Москви та Києва, а також пов‘язаний з рядом закулісних ігор – цю главу висвітив перший Президент України – Леонід Кравчук.
Як висновок. Цей фільм, доречи вже переможець у номінації "Guirlande d'Honneur" як кращий документальний фільм на Sport Movies & Tv - Milano International Ficts Fest, буде цікавим вибором як для істориків, і людей старшого покоління, що мають доторкнутись до сторінок своєї молодості, так нової генерації вболівальників українського футболу, не тільки київського Динамо, в контексті «як все починалось», і після сказати: Лобановський. Назавжди.
Недзельницький Андрій