Літо, Дзиґа, Love

Золото кіно
Загалом, напрям короткометражного кіно досить швидко розвивається в Україні, - проте пересічний глядач навіть позірно не знайомий з усім спектром. Цьому не сприяють навіть економічні реалії, як ось наприклад Київ поки втратив єдиний фестивальний центр, проте підбірка «Літо. Дзига. Love» номінантів на український «Оскар» - «Золоту Дзигу» - від компанії Kinolife Distribution знайшов прихисток на численних майданчиках кінотеатрів….
Отже, деякий нарис збірки.
1. Досить відома стрічка Павла Острікова – у вузьких кругах - Mia Donna, власне, призер кінопремії. Історія про те, як чоловік за середній вік перетворюється на маленького хлопчика. Жінка в розпачі, проте бере себе в руки – і живе далі. Власне, цікава фанатстична історія – проте в якій розкрито багато соціальних граней життя в Україні, що складають основу переважної більшості українців, проте ці замальовки відсутні на загальному фасаді
2. «Монах» - Monk – за мотивами однойменної пісні «ДахаБраха»; історія конфлікту кохання та монашого чину, фатальна і сумна, у вигляді уривчастих монохромних малюнків – тривка і швидка
3. «Вічність» Анни Соболевської –фантастична історія про те, як хлопець вирішив кинути виклик новій традиції оцифровувати людей, де кожен міг би отримати вічний цифровий рай… Історія, прониклива – так, про вибір «вічним життям» в оцифрованому світі і вірою про справжню вічність – з відмінними декораціями, та драматичною грою…
4. Затамувавши подих – Олексія Соболєва. Мабуть, найскладніша з технічного боку стрічка підбірки – і в цьому ж плані новаторська. Любовна драма, що розвивається у басейні, на підготовці дівчат до змагань – знята без єдиного звукового діалогу і більшою частиною – в басейні. Неймовірна робота акторок, операторська робота, - стрічка, яка заслуговоує на визнання.
5. «Випуск 97»-друга в підбірці стрічка - Павла Острікова – історія самотнього чоловіка, який зустрів свою знайому,теж яка відображає грані повсякденного побуту з несподіваним фіналом….
Отже як висновок – так, українське кіно вже відбулось, воно за тематикою сміливіше, аніж повнометражне, і маємо надію – останнє візьме набутки «короткого метру», а глядач – ознайомится з досягненнями українських режисерів.
Недзельницький Андрій