Шкіряне обличчя

Жага крові, жага смерті
В будь-якій легенді є початок. Так, навіть якщо це і знаменита франшиза «Техаська різанина бензопилою» - в реальності вона веде від елементів біографії знаменитого серійного вбивці Еда Гіна, а в кіновсесвіті – від першого фільму франшизи 1974 року. Проте з чого почалась історія? Отже, перед нами - народження маніяка на призвісько «Шкіряне обличчя» (Leatherface) в однойменному фільмі від режисерів Олександра Бустільо та Жюльєна Морі.
…В американській глушині живе родина Сойерів – з перших кадрів ми розуміємо, що вони є людьми з явними генетичними вадами, проте докази численних вбивств яких все і ніяк не можуть знайти. Один випадок – і саме «найбільш нормального» маленького Джексона, відправляють до напівтюремного «виправного» закладу, в якому утримують як дітей з неблагополучних родин, практикуючі специфічні методи лікування, так і повних відморозків. В цей час у лікарню приходить чарівна наївна медсестра Ліззі (Ваннеса Грейс), мабуть, єдиний символ чистоти, якій доведеться пройти через ряд жахливих випробувань, разом з чотирма біглими пацієнтами…
Власне, «Шкіряне обличчя» - це гімн ненависті як вона є, своєрідна «візитна картка» фільмів жанру «треш». Автор неначе каже – порядним людям в цьому світі нема місця, а нелюди майже змагаються між собою, застосовуючи садистські методи винищення один одного - чи носячи поліцейську форму, чи будучи членами родини генетичних виродків, чи пацієнтами, чи головним лікарем. І так, ці ролі були зіграні класно, а вади – були знівельовані візуальним оформленням. Ми поринаємо в атмосферу крові, концентрованого садизму тортур, нарочито болісних і натуралістичних до фарсу вбивств… Сюжет, звісно тут не головне, так само як і пафосні діалоги, головне тут – ненависть. Зі складних моменту, і, мабуть, єдиного складного, тут можна виділити переродження відносно «м’якого» Джексона, - у легендарного маніяка, зростання його звірячої натури.
Поряд з цим, стрічка затягує, звісно якщо зможете пережити вищенаведене – як і високонтрасною, соковитою, насиченою кольорами, картинкою, класним монтажем і вже можливістю «по повній» втілювати фантазію, абсолютно не згладжуючи «гострі кути», на які могли б вплинути на «віковий ценз». Саме це робить стрічку драйвовою – і якщо побачене вас не відштовхне, і так чи інакше любите такого роду кіно - то точно отримаєте щось, схоже на задоволення!
Підсумуємо. «Шкіряне обличчя» - відмінний представник майже легендарної серії треш-фільмів, звісно, орієнтований на вузький прошарок поціновувачів, і думаю згодиться і на той момент, якщо на даному етапі відчуваєте щиро ненависть до оточуючого світу або самих себе – можливо, не все у вас так погано… Загалом, це фільми як і їх герої – вони існують не тому, що в них є хоч щось прекрасне з точки зору людяності, а тому, що природа і доля так іноді жорстоко жартують….
Недзельницький Андрій