До зірок
Ad Astra

Этот фильм я поставила в свой лист ожидания еще за пол года до его выхода в прокат. Трейлер был снят таким образом, что фильм претендовал на очередной остросюжетный экшн в условиях невесомости. Но так вышло, что пойти на него в…

Этот фильм я поставила в свой лист ожидания еще за пол года до его выхода в прокат. Трейлер был снят таким образом, что фильм претендовал на очередной остросюжетный экшн в условиях невесомости. Но так вышло, что пойти на него в первую неделю проката я не смогла. И тут на меня посыпались негативные отзывы знакомых и друзей. Интрига нарастала. В кинотеатр я неслась вприпрыжку убедиться, что мир сошел с ума, и фильм в главной роли с Мистером Джоли действительно разочаровывает. Но с первых кадров я просто сидела не шевелясь и не дыша. А подростки в ряду передо мной уже с середины действа достали телефоны и начали играть. И вот почему.
Фильм рассчитан на любителей психологических драм в общем и любителей актерской игры Бреда Пита в частности. Поскольку многие сцены просто построены на выражении его лица, дрогнувшей брови, покатившейся слезе. Актер однозначно талантливейший, ну и секси не смотря на возраст ;) Сюжет довольно прост, но полон личной драмы, разворачивается не спеша, много тягучих сцен. Тоскливых, тяжелых сцен. Мой ребенок ни с того ни с сего просто расплакался на пустом месте. А большую часть фильма скучал. Многие взрослые тоже считают этот фильм скучным. Но смотрится он настолько реально, что, выходя из кинотеатра, не сразу понимаешь, что на Марс все такие еще никто не полетел, а на Юпитер уж тем более.
Кстати, пару слов о кинотеатре – смотрели фильм в Синема Сити в ТРЦ Оушен плаза. Были удивлены величиной экрана! Я не специалист, но мне показалось, что он по размеру не уступает Imax, а цена существенно ниже. Рекомендую

Этот фильм я поставила в свой лист ожидания еще за пол года до его выхода в прокат. Трейлер был снят таким образом, что фильм претендовал на очередной остросюжетный экшн в условиях невесомости. Но так вышло, что пойти на него в…

Смотрели фильм в прекрасном кинотеатре Киева - Синема-сити. Цены отличные, огромный экран и удобные кресла:)
И так, что могу сказать о картине "К звездам" - фильм разделает людей на тех, кто считает его гениальным и на тех, кто провальным. Но…

Смотрели фильм в прекрасном кинотеатре Киева - Синема-сити. Цены отличные, огромный экран и удобные кресла:)
И так, что могу сказать о картине "К звездам" - фильм разделает людей на тех, кто считает его гениальным и на тех, кто провальным. Но тот факт, что создан самый реалистический фильм о космосе, это правда. Мы привыкли, что в научной фантастики персонажи летают на невиданных научных кораблях, но сейчас, к звездах они летают на технике, более реальной. Это те же летающие ракеты, что использовал Илан, только продвинутые, как и должно случиться в недалеком будущем. Те же терминалы современных аэропортов, переделанные на новый космический лад и даже полотенца, летящим на Луну, выдает заботливая стюардесса в скафандре. В деталях режиссер действительно постарался и сделал мир таким, каким он с огромной долей вероятности станет лет через 50) Вытекает сравнение , как ни крути, “К Звездам” подсознательно сравниваешь с “Интерстеллар”, мы четко следуем за персонажем Брэда Питта не отвлекаясь ни от чего, он в фильме, как всегда невероятен, силен и прекрасен и играет свою роль, как в последний раз.
Космические сцены исключительно красивы! Превосходная графика. Это главная причина, почему "К звёздам" важно смотреть именно в кинотеатре. Если у Тарантино Брэд Питт был просто невозмутим или картинно улыбался, то здесь (неужели?) мимика его лица оживает. С учётом этой маленькой детали роль майора Роя МакБрайда можно считать одной из числа самых лучших в карьере актёра! То есть режиссёр Грей вложился по полной. Но сделал это естественно, ненавязчиво, тонко.

Смотрели фильм в прекрасном кинотеатре Киева - Синема-сити. Цены отличные, огромный экран и удобные кресла:)
И так, что могу сказать о картине "К звездам" - фильм разделает людей на тех, кто считает его гениальным и на тех, кто провальным. Но…

Син за батька
Жанр масштабного науково-популярного фантастичного кіно переживає не найкращі часи – мабуть, тому що теперішнім пріоритетом людства стала боротьба за ресурси на Землі. Так, на екрани виходять масштабні науково-фантастичні полотна, як наприклад «Інтерстеллар» Крістофера Нолана, або, наприклад, мегауспішний…

Син за батька
Жанр масштабного науково-популярного фантастичного кіно переживає не найкращі часи – мабуть, тому що теперішнім пріоритетом людства стала боротьба за ресурси на Землі. Так, на екрани виходять масштабні науково-фантастичні полотна, як наприклад «Інтерстеллар» Крістофера Нолана, або, наприклад, мегауспішний на батьківщині китайський «Блукаюча Земля». Флагманською голлівудською стрічкою 2019 року sci-fi можна вважати бразилійсько-американський науково-фантастичний фільм 2019 року режисера Джеймса Грея (разом з Ітаном Гроссом він виступив автором сценарію) «До зірок» (Ad Astra), - власне, який автор переглянув у польоті до зірок комфорту в київському кінотеатрі мережі СінемаСіті, за сприяння якої і був створений даний огляд.
Так, в нас на екрані – чергове недалеке майбутнє. Луна вже стала туристичним та діловим центром, проте людство потерпає від «спалахів», що приводять до катастрофічних і регулярних збоїв електронної апаратури. Джерелом імпульсів є «Проект Ліма» - експеримент з пошуку позаземного розуму, яким керував нібито загиблий дослідник Кліффорд МакБрайд, - і його сина Роя командування відсилає з‘ясувати обставини катастрофи.
…Власне, «До зірок» виглядає одіссеєю головного героя, таким собі космічним «роад-муві», де в контексті історії однієї людини автори намагаються побудувати гіпотезу розвитку космічних досліджень і освоєння Сонячної Системи, а також створити модель трансформації релігійних та етичних відносин в епоху зоряних мандрівок. Герой проходить зіткнення з космічними піратами, боротьбу з сумнівами щодо власного командування, численні пересадки між ракетними кораблями і базами. Стилістика стрічки в контексті декорацій та костюмів звертається до епохи 60-х-80-х; так само, на відміну від чисто розважальних стрічок «До зірок» не відзначається високою динамікою, проте дає можливість відчути фактурні характери героїв, - причому саме в кіношному, а не театральному значенні. Мабуть, основний недолік стрічки – це думаю, що вона так чи інакше намагається проштовхувати домінанту «консервативних цінностей», завуальовано, звісно – основ у вигляді держави, релігії, сім‘ї, так само як намагається зробити деякі моменти більш «популярними», іноді переходам не вистачає певної логіки. Так само, перехід до іншого «розділу» відбувається занадто «ідеально», щоб наступний не був «зіпсований» якимось ваганнями моральними ваганнями глядача, все тут відбувається виключно «по справедливості». Проте це аж ніяк не заважає насолоджуватись відмінною операторською роботою, візуальною естетикою та звуковим супроводом; навіть в простому 2D можна відчути всю цю аристократичність роботи, а ще є версії для IMAX та 4DX.
Гра акторів. Так, Бред Пітт втілив образ героя, настільки холоднокровного, що йому легше в холодних глибинах космосу, а не з живими людьми. Його батько, образ якого протягом фільму складається з інтерв‘ю та спогадів самих різних персонажів та відеозаписів – виглядає справжнім фанатиком пошуку позаземних цивілізацій – був втілений Томмі Лі Джонсом. Вони неначе – лід та полум‘я, матерія та антиматерія, що хоче вирвати людей і людство з буденщини, яка приходить з ними на нові освоєні планети – проте і вони тут, як персонажі другого плану – далеко не сірі плями…
Щодо висновку. «До зірок», його фінал, скоріше дискутують з романтизмом того ж самого «Інтрстеллара», і закликають «прийти додому». Стрічка дійсно прийде до смаку поціновувачам наукової фантастики, а пересічний глядач знайде в ній відповідь, як людина, пройдучи шлях космосу, приходить до розуміння простих життєвих радощів.
Недзельницький Андрій

Син за батька
Жанр масштабного науково-популярного фантастичного кіно переживає не найкращі часи – мабуть, тому що теперішнім пріоритетом людства стала боротьба за ресурси на Землі. Так, на екрани виходять масштабні науково-фантастичні полотна, як наприклад «Інтерстеллар» Крістофера Нолана, або, наприклад, мегауспішний…