Голос монстра

Классно, когда фильм вызывает эмоции. Классно, когда фильм выходит за пределы шаблонов, когда создатели пытаются донести идею, а смысл фильма сводится к тому, чтобы сделать этот мир немного добрее.
К сожалению, такие фильмы не всегда пользуются массовой популярностью, они не получают Оскар, они не бьют рекорды по мировым сборам, о них мало пишут и мало говорят.
Голос монстра, это не шаблонный фильм. Это кино о добре, о силе духа, о детских страхах, о борьбе и победе. Голос монстра, это прекрасная анимация и компьютерная графика, восхитительная игра актеров и сюжет, который тяжело пропускать через себя (страх перед неизлечимыми болезнями близких людей). Голос монстра, это детская сказка для взрослых. Красивый фильм, на который обязательно надо сводить своих повзрослевших детей, для того, чтобы с помощью кинематографа рассказать им о жизненных ценностях и борьбе со страхами.
Я очень надеюсь, что Голос Монстра не будет проигнорирован украинским зрителем. Таких фильмов сейчас очень мало снимают. Потому, что «фильмы по Марвелу», это беспроигрышный вариант, а Голос Монстра, это риск, на который пошли создатели ради своей идеи, которая сможет научить зрителя не терять веру и справляться с трудностями в любых ситуациях.
Но, прежде чем идти на этот фильм, надо понять, что это серьезное кино, с глубоким смыслом. Если вы хотите фан, то лучше посмотрите, что-то другое, если же, философское кино, завернутое в обертку детской сказки, то обязательно сходите на Голос Монстра.
П.С. После просмотра, у меня сложилась стойкая ассоциация с Крупной Рыбой (Т. Бертона). Такая же, добрая сказка для взрослых.

Очі в очі.
Я даю тебе силу, я даю тебе власть
Наутилус Помпилиус, Нежный Вампир

Дитинство… Загалом ідилічно його зображують як час радощів, щастя, веселощів, хоча є виклики – коли в родину прийшло нещастя, - чи то хвороба, чи то злидні: і тоді діти повинні стати маленькими дорослими. Письменник Патрік Несс присвятив такій долі свій роман «Голос монстра» - і став сценаристом однойменного фільму, режисером якого виступив Хуан Антоніо Байона, а свій талант до графічного оформлення драматичного фентезі доклав чарівник «Лабіринту Фавна» Еухеніо Кабальєро.
Стрічка оповідає про життя хлопчика Конора О'Меллі, який одночасно зустрічається з трагедією своєї матері, що хворіє на важке онкологічне захворювання, зі знущаннями однолітків в школі, та нерозумінням з боку бабусі та батька. І ось – ніби рятівне коло, - яке допомагає йому знайти точки дотику зі зовнішнім світом – з’являється Монстр – живе, тисячолітнє тисове дерево…
Власне, авторам вдалось зробити дійсно дуже зворушливий, і багато в чому сумний фільм з долею оптимістичної іронії. Реальне життя тут переплітається, в прямому і переносному сенсі, з Монстром – персонажем, що ніби з паралельного світу допомагає хлопчику дивитись вічі у вічі – реальності, кривдникам, і – майбутньому.
Гра акторів – вона сильна, прониклива, авторам тут вдалось зробити ряд колоритних персонажів, причому це той фільм, де нема блідих героїв – а чи це головні, а чи це актори другого плану. Льюїс Мак-Дугалл зіграв центральну роль – хлопчини Конора, персонажу, не по-дитячому складного, з бунтівливою душею… Образ хворої матері втілила Фелісіті Джонс, проте більш складною роллю, думаю, можна назвати персонаж Сігурні Вівер – бабусю головного персонажу – що за маскою суворості розуміє усю складність характеру підлітку, і вкінці-кінців стає його союзником…
«Голос монстра» поєднує в собі європейську глибину проробки характерів, проте на відміну від американського кіно, не звертається до однозначного поділу на «добро» та «зло», і разом з тим – використовує увесь арсенал спецефектів, притаманних голлівудському кіно. Так, автори переробили майже двісті макетів «монстра», доки не знайшли прийнятний варіант, а міміку та голос (в англійській версії) надав Ліам Нісон. Поряд з цим, особливо б виділив чудову анімаційну графіку, що втілена в «історіях» монстра – при чому в кожній з них стиль графіки не повторюється… Музичний супровід динамічний, і повністю відповідає візуальному і змістовному ряду.
Алегоричний образ монстра в фільмі можна розцінювати як силу віри, що дає слабкому дати виклик сильному, віри, часто заснованої на основі реальної земної боротьби, часто не зважаючи на засоби, як наприклад в історії про королівство, і боротьбу за владу між принцем та королівною-вдовицею. Можна розцінювати його як і певну алегорію, «місток» у дорослий світ, - для хлопчика, на долю якого випали зовсім недитячі виклики… Взагалі, кожен в цій картині може знайти свій висновок – як в будь-якому сильному за сюжетним наповненням фільмом.
Як підсумок. «Голос монстра» не можна назвати виключно дитячою казкою, скоріше, завдяки цій історії діти отримають важливий урок «неідеальності» світу, проте в більш надихаючому ключі – саме, дати бій несправедливим обставинам, з якими вони безліч і безліч разів зустрінуться в реальному житті. Проте разом з цим – це історія, яка буде неймовірно цікава і дорослим, в контексті справжньої, а не «бутафорно-пасторальної» голлівудської драми.
Недзельницький Андрій