Країна, рік:Україна, 2017
Жанр: документальний
Режисер:Тарас Томенко
Прем'єра в Україні:09.11.2017
Тривалість:1 год. 21 хв.
Кінострічка розкриває одну із найдраматичніших сторінок історії України – винищення української інтелігенції, спеціально зібраної під одним дахом будинку письменників "Слово". Історія про те, як рай обертається на пекло, як система ламає художника…
Відгуки про фільм Будинок "Слово" 6
Відгуки
-
ОБ
Олег Бабенко 01.05.2018 21:25
Дуже приємно-в Харкові його не бачіли-був один чи два сеанси в незручний час в одному кінотеатрі
Відповісти
-
MR
Marina Ryabets 30.05.2019 17:55
Олеже, фільм знову у прокаті з 6 червня)
Відповісти
-
-
ТБ
татьяна боброва 01.01.2018 21:43
Фільм на високому рівні. Варто подивитись як молодому поколінню, так і старшому, що, можливо, має хибне уявлення про українських митців.
Відповісти -
ЕК
Ельза Козачок 28.12.2017 12:24
Краща, документалка!
Відповісти -
MK
Marta Khamlay 11.12.2017 10:54
Так, це вам не примітивні біографії з підручників української літератури. Дуже цікаво і трагічно водночас
Відповісти -
VP
Valerie Pavlyuk 27.11.2017 20:24
Якісне українське документальне кіно про те, що було дійсністю.І в це важко повірити. Трагедія народу, що розкривається на прикладі життя кожного з митців.Історії розказані зовсім не так, як ми звикли читати у шкільних біографіях.
Відповісти
Дивіться також
| Морена | 100% | 10 |
| Вечори французького кіно - 2024 | 100% | 15 |
| Як спіймати холостяка | 100% | 5 |
| Тут і зараз | 67% | 9 |
| Володар перснів : Війна рогіримів | 50% | 16 |
AN
Andrey Nedzelnitsky 09.11.2017 11:05
Будинок розбитих надій…
Біографії та творчий доробок митців «Розстріляного Відродження» (а це були не тільки письменники) - який іноді називають також Червоним Ренесансом - займає одне з найбільш як цікавих, так і трагічних епізодів в історії не тільки мистецтва і культури України, а і всього світу. Однією з таких історій є біографія «Будинку «Слово» (так, часто здається що він був «живий»)- будинку у Харкові, з символічною на той час адресою «вулиця Червоних Письменників, 5» - де у 66 квартирах жили не тільки майстри пера, а і наприклад графік-новатор Анатолій Петрицький. Долі його мешканців у часи маховика репресій – це історії краху райдужних надій людей, своєрідного осередку – в контексті історії величезної держави… Саме історія цього творчого острівця і надихнула режисера Тараса Томенка на створення документальної стрічки «Будинок "Слово"», київська прем'єра якого відбулась у кінотеатрі «Жовтень», - 8 листопада.
Однозначно можна сказати, що фільм видався надзвичайним. Величезний об’єм матеріалів (фотографій з архівів Служби Безпеки, літературних архівів, кадрів кінохроніки) розповідає про історію створення, розквіт, і занепад унікального творчого осередку. Безпосередньо акценти «документалки» робляться якраз на побуті будинку, єдності і суперечності характерів його мешканців. Тут ми зустрічаємо молодих романтиків - і Володимира Сосюру у «кв. №57», і Павла Тичину, заходимо в квартиру №9 до Миколи Хвильового, де останній і вкоротив собі віку…Зустрічаємо і багатьох-багатьох інших: Остапа Вишню, і Олеся Курбаса, і Михайла Ялового, і Івана Багряного, і Раїсу Троян..Часто відеоряд фотографій, що стосується власне героїв будинку, доповнюється архівною кінохронікою побуту 20-х – 30-х років, політичних діячів та письменників СРСР та власне самої УРСР. Власне, автори оминають пролетарські або «партійні» мотиви творчості письменників, як до останнього переконаного комуніста Миколи Хвильового, роблячи основний акцент на ліричних напрямах та мотивах, пов’язані з Україною, не тільки творчості, а і громадської діяльності – головним чином конфлікту українства з центральною владою Москви, системою...
Власне, сюжет зв’язаний ніби агентурними донесеннями, власне «сексот» - це, мабуть, єдиний збірний ліричний герой фільму – він ніби вбирає усі написані донесення та доноси, що потрапляли в радянські органи нацбезпеки, приводом для розгортання репресій з боку яких стало вбивство Кірова у 1934. Це дозволяє цементувати сюжет, який розвивається у темпі цікавого художнього фільму, ми бачимо усю безглуздість донесень та того, що потрапляло в обвинувальні акти, і які люди підписували – всі ці «проекти замахів», звинувачення у «буржуазному націоналізмі» з метою взяти яскраву самодіяльність і направити талант в певний напрям канонів соцреалізму…
Що можна сказати – це блискучий фільм, і особисто його можу порадити. В планах є створення телеверсії стрічки, оскільки чималий вклад в створення (разом з Держкіно) зробив і телеканал «Україна», проте все-таки для повноти картини раджу ознайомитись і конкретно з біографіями письменників. Так, це дійсно цікаво – і, думаю, «масовий глядач» не буде розчарований!
Недзельницький Андрій
Рецензія була корисною?