Людина і надлюдина

Мова: англійська
Переклад: українські субтитри

Постановка Королівського Національного театру

П'єса Бернарда Шоу

Рейф Файнс у своїй театральній іпостасі відомий як переважно шекспірівський актор, що нечасто "вибирається" в сучасну драматургію. Хоча, не варто забувати, що саме Файнс першим презентував публіці ролі, згодом зіграні іншими акторами в популярних кинопостановках (Карл Юнг "Говорить ліках" Крістофера Хемптона, экранизированном Кроненбергом, і Ален в "Бога різанини" Ясміни Рези, экранизированном Поланскі).

У новому спектаклі лондонського Національного театру Файнс відправиться в подорож до джерел драматургії XX століття і виконає роль Джона Таннера в п'єсі Бернарда Шоу "Людина і надлюдина" (1903).

Створена Шоу у відповідь на заклик шанувальників написати п'єсу про Дон Жуана, п'єса пропонує трактування міфу про фатальне коханця, занурену в культурну атмосферу Англії початку XX століття та пропущену крізь фільтр навіяних Ніцше соціально-філософських ідей самого драматурга. Сучасний Дон Жуан постає у п'єсі освіченим плейбоєм-анархістом у самому розквіті сил – автором "Кишенькового керівництва революціонера", прикладеного до п'єси – якого вмираючий мільйонер призначає одним з опікунів своєї юної доньки Анни.

Просочені фірмовим дотепністю Шоу, перипетії зближення вільнодумного Таннера і його молодий протеже, схильною до того, щоб зробити нового Дон Жуана своїм чоловіком, і складають основу дії п'єси, третій акт якої повністю окупований знаменитої интерлюдией – бесідою цього Дон Жуана з дияволом в пеклі.

Режисером вистави виступить молодий талановитий Саймон Годвін, який підкорив театралів своєю постановкою "Двох веронців" на сцені Королівської Шекспірівської компанії в цьому році. Цікаво, що Файнсу вже доводилося зображати Таннера – в радіопостановці BBC 1996 року.