Аудитор

Люди та числа.
Жанр психологічного бойовика є досить рідкісним для кінематографу. Рідкісним в тому плані, що зазвичай психологічна складова додається в «довісок» до ефектних погонь, стрілянини та бійок. Але іноді є і більш цікавий шлях – коли якісно поставлені елементи «action film» є додатком до цікавої і драматичної історії. В такому контексті цікавим прикладом є трилер режисера Гевіна О’Конора «Аудитор» (The Accountant), шлях якого від сценарію до екранного втілення простягнувся аж на цілих п‘ять років – і, забігаючи наперед, можна сказати результат був вартий того.
В центрі сюжету стрічки – історія Крістіана Вульффа, бухгалтера невеличкої контори невеликого міста. Поряд з основною роботою, герой займається тим що проводить аудит мафіозних картелів, виявляючи нестачі та їх винуватців. Він – математичний геній, проте разом з тим – його талант є наслідком синдрому Аспергера. І одного разу аудит респектабельної корпорації приводить до загроз, з якими він не зустрічався ані працюючи на наркокартелі, ані на контрабандистів зброї.
Якщо поглянути на фільм «Аудитор» як на психологічну драму – то, взагалі, це фільм про історію вибору. Вибору, який стояв перед його батьками – або залишити хворого сина довіку в комфортному інтернаті, або зробити відчайдушну спробу перетворити його життя на майже повноцінне, «в прекрасному та жорстокому світі». Це вибір і для Крістіана – чи просто взяти на себе відповідальність за іншу, ледь знайому, людину, життя якої опинилось в небезпеці через його розслідування, чи просто закрити очі на обставини. Проте, мабуть, основний вибір цього фільму, вибір, який стоїть перед будь-якою людиною – вибір бути сильним, вибравши свою долю, а чи бути слабким, скоритись тиску інших людей, проявам складних життєвих обставин – якими для героя стало випробування хворобою. Власне, вибір між жертвою і тим, хто контролює свою долю – це і питання інших дійових персонажів картини.
Можна виділити сильний сценарій – в якому автори чітко розкривають два основні хронологічні періоди – як, наприклад, дитинство героя, етапи його становлення і «теперішні часи». З цими двома течіями, химерно переплітаються і долі інших героїв, – і всі вони також є тісно взаємопов’язаними, неначе сама доля сплела химерне полотно історії «Аудитора», хоча сама така постановка співпадінь дає трохи зайвої мелодраматичності фільму.
Гра акторів надзвичайно переконлива, власне вони змогли передати як епізоди прямого ходу подій, так і алегоричний зміст. Бен Афлек зміг передати образ людини, що не тільки змогла поставити під контроль хворобу у «механічному» розумінні процедур, проте змогла подолати ізольованість своєї особистості, яка була наслідком хвороби, поставивши її собі на службу. Цікавий образ і його супутниці Дани Камінгс, що її втілила Анна Кендрик – дівчина, яка в складних випробуваннях виростає духовно у розумінні складності світу. Так само цікаві і інші образи, розвиток їх стосунків, як високопосадовця Скарбниці США Рея Кінга (Джей Кея Сіммонс) і аналітика Мерібет Медіни (Сінтія Адай-Робінсон)- і тут також яскраво виражена дилема вибору між «здатись» або завоювати право розмовляти на рівних – через компетеність і професіоналізм.
Музика фільму – це стиль традиційних американських мелодій, традиційний для невеличких містечок і ферм США, він органічно передає настрій фільму – не глибоко драйвових мегаполісів, а той, що несе вікову мудрість і досвід…
Як висновок. Власне, фільм «Аудитор» -той чудовий приклад фільму, котрий зміг донести надзвичайно багато змістів у форматі масового кіно, - який не можна однозначно назвати легким, проте такий, перегляд якого не залишить глядача байдужим і не змусить його шкодувати.
***
Вибір належить сильним.
Недзельницький Андрій

Непревзойденный Бен Аффлек не просто украсил фильм «Аудитор» («Расплата»),, ну и дал ему необыкновенную изюминку. В сюжете Аудитор - главный герой - серый, скрытый, не приметный человек, но в то же время и гениален своими математическими способностями. Он с детства страдает синдромом аутизма, в картине показана сила духа как маленького ребенка, так уже и взрослого, физически сильного мужчины. Приводит в ужас проявление этой болезни, как приходиться страдать нашему герою, как тяжело ему контактировать с окружением и подпускать к себе близких людей. Но с самых юных лет отец учил его быть сильным и стойким человеком, который должен преодолеть все трудности уже взрослой жизни.
Кристиан Вульф работает аудитором для опасных преступных организаций. Когда он заметил преследование отдела по борьбе с преступностью Министерства финансов , решает найти себе законопослушного клиента и проводит аудит в компании по производству новейшей робототехники, где сотрудница финансового отдела обнаружила «нестыковку» в миллионы долларов. Но стоит Кристиану взяться за счета и выйти на след, как в деле начинают появляться жертвы.
Аудитор – отличный триллер-боевик, с удачно подобранными актерами и в меру выбранными спецэффектами. Фильм держит в напряжении аудиторию до самого конца, поэтому очень рекомендую к просмотру.

Супераутитор

«Норма, норма…Що таке норма? Хто визначив, що є нормою?» - так парирувала результат IQ-тесту мама Форреста Гампа. Людина, що в силу психічних чи невралгічних причин не дотягує до усталених планок в певних сферах життя сильна в чомусь іншому. Це часто потрібно виявляти і використовувати, даючи можливість власне такій людині з особливими потребами краще соціалізуватися. На цю тематику спливають на думку фільми «Rain Man» (1988) та «Crazy In Love» (2005). Найближчим до «Аудитора» є недавній «Гра в імітацію» (2014). На відміну від героя Камбербетча Алана Тюрінґа, що працював над розшифровкою коду «енігми», Крістіан Вулфф у виконанні 44-річного Бена Афлека володіє надзвичайними навичками єдиноборств та стрільби. Майже супергерой. До того ж ідеальний аудитор, тобто найманий ревізор.

В дитинстві батько двох синів, одним з яких був згаданий щойно Крістіан, вчив їх вміти постояти за себе, розвивав, створював спартанські умови. Найбільший фокус на страдаючого певною формою невралгічного розладу, адже в школі його дражнять, зачіпають, він в окулярах і змалку має напади гніву. Татові можливо вдасться зламати причини-збудники таких станів (синдрому Аспергера). Це побачите по ходу сюжету, як і те, куди ж подівся і що з братом Крістіана. Бен Афлек грає такого собі Бетмена. Претензій до результату гри жодних. Трюки, метушня, емоції, манери, «невербалка» специфічної людини з непростим в дитинстві діагнозом – все це на 100 балів. Можливо Том Круз тут міг би так зіграти. Аж не віриться, що початковим образом Афлека з початку 2000-х був комедіант. Тепер він оскароносний сценарист, режисер.

На своєму шляху до розкриття афери однієї не дуже гучної корпорації Крістіан зустрічає також серйозну і схожу дивацьким захопленням бухгалтерською роботою Анну Кендрік, яка грає тут Дану. (Ця акторка паше як татусь Карло – з озвучки «Тролів» на комедії «Весільне похмілля» та «Мій хлопець - кілер», звідси на бойовик-трилер «Аудитор»)…До хвилини знадобилося режисеру аби запевнити нас, що ці Дана+Крістіан=... Ще 1-2 фрази типу «Мені подобається фільм…» «…Мені також!» було б перебором. Але це причіпки, пусте. Кендрік також гарно зіграла. Десь можливо і було її замало, зникає вона на довгий час в другій половині стрічки і її бракує)). Додала до портфоліо нарешті інше амплуа.
Чия гра не сподобалася так це Джона Літгоу (John Lithgow). Він в образі керівника підлої корпорації і є замовником знищення головного героя. Персонажу Літгоу довірено демонструвати дві гримаси – розгубленість з переходом на здивування і назад.

Після неймовірно харизматичного керівника оркестру в «Одержимості» (2014) у виконанні Дж.К.Сіммонса, тут очікуєш від нього чогось такого ж. Перша сцена з його героєм переконує, що так і буде. Вже після перегляду констатуєш, що в нього «п’ятирядна» роль.
Висновок: добротний, не затягнутий, напружений, з каскадерськими трюками, мордобоями, гонитвами, здоровими вкрапленнями іронії та романтики бойовик. Питань без відповідей у фільмі наче не помічено.

На IMDB оцінка зараз 7,8. Скромний бал автора ідентичний аж до десятої після коми.