Віктор Цой

Перша радянська зірка молодіжної маскультури, художник, поет, культовий радянський рок-виконавець 1980-х років, легенда молодіжної культури 80-х років, один із наймолодших лідерів радянського рок-н-ролу, засновник і харизматичний лідер гурту "Кино", в якому співав, грав на гітарі, писав музику та тексти. Вважається одним із першопрохідців радянського та російського року. Є автором музичних і художніх творів, у тому числі десяти музичних альбомів у складі "Кино". Як і діяльність рок-гуртів його сучасників кінця 70-х — початку 80-х рр., музика Віктора викликала явну неприховану протидію керівництва СРСР. Віктор знявся в декількох кінострічках. Останні 5 років життя малював.

24 червня 1990 року на головному стадіоні Радянського Союзу "Лужники" із 70 000 глядачів відбувся останній вихід на сцену гурту "Кино", який став наймасштабнішим у кар'єрі Цоя.

Загинув у віці 28 років у зеніті слави своєї творчості. До трагічної смерті призвела автомобільна катастрофа 15 серпня 1990 року на шосе, що неподалік від Тукумса (Латвія). Досі має безліч відданих шанувальників у країнах колишнього Радянського Союзу. Жоден артист, поет, музикант, окрім Володимира Висоцького, не удостоївся такої високої честі багатомільйонної аудиторії, як Віктор Цой. Після загибелі музиканта інтерес до його творчості не слабшає.

Віктор Цой був артистом, офіційно не визнаним. Музичної освіти Віктор не мав. Білети на концерти Цоя перепродавали по 30-40 рублів, його фотографії зберігали як реліквії. За опитуванням читачів "Радянського екрану" став кращим актором року за роль у фільмі "Голка".