Марк Бернес

Марк Наумович Нейман народився в місті Ніжин (нині райцентр у Чернігівській області). Його батько Наум Самійлович був службовцем в артілі із збирання утильсировини, мати Фаня Філіпівна — домогосподаркою. У 1916 році, коли Маркові було п'ять років, родина переїхала до Харкова.

По закінченні семирічної школи почав відвідувати заняття в театральному технікумі, водночас вступив статистом до харківського театру "Муссурі". Там же, замінивши артиста, що захворів, Марк зіграв свою першу роль і удостоївся похвали знаменитого українського та російського режисера, актора й педагога М. М. Синельникова. До цього періоду відноситься поява його сценічного псевдоніму — Бернес. У 1929 році 17-річний Марк приїхав до Москви, де почав працювати статистом у кількох театрах, у тім числі Малому та Великому). У 1930–1933 роках у Московському драматичному театрі (колишньому Корша) грав невеликі ролі, згодом вважав своїм учителем артиста Миколу Радіна.

З 1935 року знімався в кіно. Після епізодичних ролей ("Ув'язнені", 1936 та "Шахтарі", 1937) були помітні роботи в фільмах "Людина з рушницею" (1938), "Винищувачі" (1939), "Велике життя" (1939). Гра актора вирізнялася чарівливістю та м'яким гумором. Велику популярність Марку Бернесу принесли ролі в стрічках про німецько-радянську війну. У фільмі "Два бійці" він з вражаючою задушевністю й простотою заспівав пісню "Темна ніч" (музика М. Богословського, слова В. Агатова), а також стилизовану "під одеські пісні" "Шаланди". Пісні Богословського з фільмів ("Улюблене місто", "Спят курганы тёмные", "Шаланди", знаменита "Темна ніч") у виконанні Бернеса зазвучали по радіо, були записані на грамплатівки. Співпраця актора та композитора тривала до 1956 року.

Перший публічний концерт Марка Бернеса-співака відбувся в Свердловську в Будинку офіцерів 30 грудня 1943 року, після чого він здійснив концертне турне Уралом. У Москві він почав виступати як виконавець пісень з кінця 1940-х років, спершу на вечорах у Будинках творчих спілок. По радіо в передачі "Клуб веселих артистів" від імені свого персонажа шофера Хвилинки ("Великий перелом", 1945) виконував "Пісеньку фронтового шофера" Б. Мокроусова, "В жизни так случается" В. Соловйова-Сєдого та ін. Продовжуючи зніматися в кіно, Бернес усе більше уваги приділяв естраді, котра надавала широкий простір для реалізації його творчих задумів. Він став активно працювати над створенням власного репертуару. Пред'являючи високі вимоги і до музики, й до віршів, артист довго та прискіпливо працював з поетами й композиторами. З 82 пісень репертуару Бернеса понад 40 створено на його замовлення або ж за його безпосередньої участі.

У 1950-і—1960-і роки Марк Бернес створив у кіно складні характери людей з нелегкою долею — таких, як Умара Магомет ("Далеко від Москви"), Чубук ("Школа мужності"), Родіонов ("Вони були першими"), Вогник ("Нічний патруль").

У цей період пісенний репертуар Бернеса поповнився такими творами, як "Москвичі" (А. Ешпай — Є. Винокуров), "Если бы парни всей земли" (В. Соловйов-Сєдой — Є. Долматовський), "Я люблю тебя, жизнь" (Е. Колмановський — К. Ваншенкін).

17 вересня 1958 року одночасно дві центральні газети почали цькування Бернеса. У "Правде" Георгій Свиридов у статті "Викорінювати пошлість у музиці" піддав артиста несправедливим і тенденційним нападкам. У "Комсомольской правде" в фейлетоні А. Суконцева та І. Шатуновського "Зірка на „Волзі“" рядове порушення Бернесом правил дорожнього руху в максимально похмурих тонах подавалося як "поведінка, не гідна радянського артиста". Наслідком цих і декількох наступних публікацій стало фактичне відлучення Бернеса від зйомок і записів на радіо та грамплатівки. Але з 1960 року голос Бернеса знову зазвучав по радіо (заголовна пісня популярної недільної передачі "С добрым утром!" (О. Фельцман, вірші О. Фадєєвої)) та на естраді.

Того ж 1960 року на стадіоні в Лужниках у програмі Московського мюзик-холу Бернес уперше виконав пісню "Враги сожгли родную хату" М. Блантера на вірші М. Ісаковського. Написана за 15 років до того, в 1945-му, і тільки одного разу виконана тоді по радіо, вона знайшла в особі Бернеса інтерпретатора, що розкрив весь трагізм твору й зробив пісню широко популярною.

У 1961 році режисер Павло Арманд перший порушив заборону на запрошення актора в кіно, знявши його в невеликій ролі в своєму фільмі "Чортова дюжина".

У подальші роки Бернес знов успішно працював, гастролював у Польщі, Югославії, Чехословаччині, Румунії, Болгарії, дістаючи численні захоплені відгуки ЗМІ; виступав на англійському телебаченні. З'явилися також нові "бернесівські" пісні: "Хотят ли русские войны" (Е. Колмановський — Є. Євтушенко), "Я спешу, извините меня" (Я. Френкель — К. Ваншенкін), "Я работаю волшебником" (Е. Колмановський — Л. Ошанін) та багато інших. У читирисерійному фільмі "Щит і меч" (1968) за кадром у виконанні Бернеса прозвучала пісня "С чего начинается Родина" (В. Баснер — М. Матусовський). 8 липня 1969 року артист з одного дубля записав пісню "Журавлі" Я. Френкеля на вірші Расула Гамзатова в перекладі Наума Гребнєва. Це був останній запис Бернеса.

Марк Наумович Бернес помер 16 серпня 1969 року від раку легень. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві (дільниця № 7). На похоронах (на його прохання, висловлене незадовго до смерті) звучали записи пісень "Три года ты мне снилась", "Романс Рощина", "Я люблю тебя, жизнь" і "Журавлі".

Родина

Перша дружина М. Бернеса (з 1932 року) Поліна (Паола) Семенівна Линецька (1911–1956), яка народила йому дочку Наташу, померла від раку.

Друга дружина (з 1960 року) Лілія Михайлівна Бодрова (1929–2006) привела в сім'ю свого сина Жана.

Наташа закінчила Інститут східних мов при МГУ, мешкає в США.

Жан закінчив операторський факультет ВГІКу, мешкає в Москві.