Луїза Райнер

Дочка Генріха Райнера і Емілі Райнер (дівоче прізвище Кенігсбергер), Луїза народилася і здобула освіту у Відні. Вперше вона з'явилася на сцені в 1928 в театрі Дюмонт свого рідного міста. Пізніше вона грала в таких п'єсах як "Мадемуазель" Жака Деваля, "Люди в білому" Сіднея Кінгслі, "Свята Іоанна" Джорджа Бернарда Шоу, "Міра за міру" Вільяма Шекспіра, "Шість персонажів у пошуках автора" Луїджі Піранделло. Крім того, Луїза працювала у віденському театрі Макса Рейнхардта. Вона вже знялася в декількох німецьких фільмах, коли зустріла агента голлівудської кіностудії "Metro-Goldwyn-Mayer".

Будучи єврейкою, напередодні Аншлюсу Луїза була змушена виїхати до Голлівуду (1935). За сприянням Луїса Б. Майера вона знялася в декількох великих проектах його студії: "Великий Зігфільд" (1936), "Добра земля" (1937) і "Великий вальс" (1938).

За ролі в перших двох картинах вона виграла два "Оскари" підряд. Такий успіх був безпрецедентний для іноземки, проте за словами самої Луїзи, ці дві премії — найгірше, що відбулося в її кар'єрі. На думку багатьох критиків, гра Луїзи у фільмі "Добра земля" була не така гарна як гра Грети Гарбо у фільмі "Дама з камеліями". З легкої руки Райнер з'явилося уявлення про "оскарівський прокляття": вигравши заповітну статуетку, актор вже не може зіграти нічого путнього.

Після 1938 Луїза зіграла ще в кількох фільмах, однак жоден з них не був успішним. Вона хотіла грати серйозні ролі, однак керівництво студії не погоджувався на це. Крім того, Луїза вимагала підвищення гонорару, що створило їй репутацію непростої і запальної людини. Розчарувавшись у Голлівуді, актриса розірвала контракт з кіностудією і вийшла заміж за драматурга Кліффорда Одетса. Проте їх шлюб тривав лише три роки. Незважаючи на всі складнощі з кіноіндустрією, Луїза Райнер була однією з актрис, що розглядалися на роль Скарлетт О'Хари у фільмі "Віднесені вітром".

1 травня 1939 року Луїза вперше зіграла в театрі Великої Британії, а в травні 1942 — в театрі США. У 1943 вона з'явилася у фільмі "Заручники", а в наступному році остаточно покинула Голлівуд. Незадовго до цього Луїза вийшла заміж за видавця Роберта Ніттела. У них народилася дочка Франческа. Подружжя прожило разом до 1989 року, коли помер Роберт.

Попри те, що в 1940-ві роки Луїза стала громадянкою США, велику частину життя вона провела в Великої Британії, де і живе досі в квартирі, яка раніше належала Вів'єн Лі.

Після відходу з кіно Луїза стала епізодично з'являтися на телебаченні. Наприкінці 1950-х років вона відхилила роль у фільмі "Солодке життя" Федеріко Фелліні. У віці 87 років Райнер несподівано повернулася в кіно, зігравши в угорській кіноверсії роману Достоєвського "Гравець".

Її також можна було побачити на ювілейних церемоніях вручення "Оскарів" в 1998 і 2003 роках.

Луїза Райнер має Зірку на Голлівудської алеї слави.