Як виглядала перша голлівудська актриса українського походження

Майбутня кіноактриса Анна Петрівна Фесакова народилася у Києві в 1908 році. Свою першу головну роль жінка зіграла у фільмі "Дівчина з коробкою" 1927 року, який показували не тільки в СРСР, а й у Європі та США. У 1930 році Анна вирушила до Берліна, після чого почала працювати у міжнародних кінокомпаніях і здобула світову славу.

Де жила Анна Стен
Після загадкової смерті батька, дівчина змушена була заробляти самостійно, тож у той час приєдналась до новоствореної газети "Пролетарська правда". Одночасно вона грала в Малому театрі на Хрещатику. Театр був закритий в січні 1923 року. Анна почала відвідувати студію, якою керував колишній актор МХАТу, Іван Чужий. Як виглядала, де навчалася, скільки тривала кар'єра Анни Стен – дізнайтеся у матеріалі 24 Каналу.

Де навчалася Анна Стен
У 1924 році вона вступила до Театрального технікуму. На факультеті кіно її викладачами були режисер Аксель Лундін, сценарист Микола Лядов, композитор Михайло Вериківський, письменники Олександр Дейч, Микола Терещенко та інші.

Анна вивчала історію моди, українознавство, історію розвитку кінематографії, грим, техніку руху, ритм руху, технічні прийоми гри для кіноекрана, техніку виробництва кінозйомок, композицію кінематографічного кадру, майстерність кінонатурника, сценарій, кіномонтаж та інші аспекти.

У середині 1920-х років вона вийшла заміж за відомого київського конферансьє та актора естради Бориса Стена (Бернштейна), і під псевдонімом Стен вона дебютувала в кіно в 1926 році. Свою першу головну роль Анна виконала наступного року у фільмі "Дівчина з коробкою" Бориса Барнета, який здобув популярність у Європі та США.

Зазначено, що в багатьох закордонних джерелах її прізвище подається як Стенська чи Судакевич, або ж їх поєднання (наприклад, Анель (Анюшка) Стенська-Судакевич), що часом призводить до помилкового зіставлення її із російською акторкою Анелі Судакевич, яка також знімалася у радянських фільмах у той же період та в певних випадках у тих самих режисерів. Через це часом плутають біографії обох актрис.

Здобувши освіту у Київському державному театральному технікумі, Анна також працювала репортером, грала в Малому театрі в Києві, і брала участь у заняттях театральної студії під керівництвом актора МХАТу Івана Чужого, де використовували методи Станіславського.

У 1924 році вона вступила до кіновідділення Театрального технікуму, а в 1926 році успішно склала іспити до Першого робітничого театру Пролеткульту у Москві.

Кампанія щодо дискредитації акторки
Стосовно професійного співробітництва між кінокомпанією "Межрабпомфильм" та Анною Стен у 1930 році, актриса вирушає до Берліна для зйомок у фільмах, що виробляються провідною німецькою кінокомпанією UFA. Проте ця співпраця з "буржуазними кінокомпаніями" стає об'єктом критики з боку радянської та німецької лівої преси, внаслідок чого починається активна кампанія щодо дискредитації акторки.

Ця кампанія досягає піку після публікації "розкривального" щоденника Стен, який був переданий кінокритику Хрисанфу Херсонському перед її виїздом за кордон. Він використовує цей щоденник для написання статті в журналі "Пролетарський театр", в якій звинувачує акторку у "продажу своєї любові до кіно" та незгідності з ідеалами Радянського Союзу.

Через зростальний тиск в СРСР, Анна Стен вирішує залишити свою Батьківщину та перебувати за кордоном. Вона відмовляється повертатися назад та осідає в Німеччині. У 1931 році вона починає активно зніматися в німецькому кіно.

Кар'єра у Голлівуді
Спочатку вона грає головну роль у фільмі "Вбивця Дмитрій Карамазов", заснованому на творі Федора Оцепа, який отримує великий успіх в Європі та Америці. Цей фільм демонструє її видатний драматичний талант і відзначається особливою грою акторки. Вона також бере участь у ще кількох європейських фільмах, які забезпечують їй визнання у міжнародному акторському середовищі.

Згодом, у 1932 році, Анна Стен отримує запрошення до Голлівуду від продюсера Семюеля Ґолдвіна, що захопився її грою у фільмі "Вбивця Дмитрій Карамазов". Вона переїжджає до США, де виявляється складностями із знанням англійської мови, але наполегливо вивчає її, щоб позбавитися акценту.

У Голлівуді вона знімається у кількох фільмах, але її образ "звабливої селянки" не приймається американською публікою, а вже у середині 1940-х її акторська кар'єра зменшується.

Завершення кінокар'єри
Пізніше, в 1950-х роках, Анна Стен починає викладати в Акторській студії.

У 1962 році актриса завершила свою кінематографічну кар'єру і серйозно зосередилася на живопису. Її картини були представлені на виставці в Бостонському музеї, а Смітсонівський інститут організував тур її творів по Європі.

У 1942 році в інтерв'ю українському часопису Ukrainian Life, Анна Стен заявила, що є українкою. Про її справжнє походження знав також Семюель Ґолдвін: "Багато хто вважав Анну німкенею, – повідомляв він, – і багато хто досі так думає. Можливо, через те, що багато її ролей були в німецькому кіно. Але це неправда. Вона була українкою. Це правда. Вона народилася в Києві...".

У 1935 році Анна Стен давала кілька коротких інтерв'ю пані Джон Орлик у Голлівуді, підтверджуючи своє українське походження. Про цю зустріч Український тижневик опублікував матеріал у різдвяному випуску Ukrainian Weekly № 52, 24 грудня 1937 року. Пані Орлик звернулася до Анни Стен українською: "Я хотіла б дізнатися, ви українка чи росіянка?" – "Звісно, що я українка", – відповіла акторка, сідаючи у свій автомобіль. – "Ви розумієте українську?", – продовжила пані Орлик. – "Я розумію, але відповідатиму англійською. Чому ви це питаєте?" – запитала Анна Стен. – "Тому, що я українка, і мене цікавить ваша національна належність". – "Добре, я українка, я народилася в Україні. Про це я ще розповім вам".

Через чотири тижні ці дві жінки знову зустрілися. "Я народилася в Україні, коли мені було 12 років. Потім я виїхала до Москви, і тоді я ще не розуміла російську, говорила українською...", – сказала Стен.

Анна Стен серед 10 найкрасивіших жінок
У 1935 році відомий французький шансоньє Моріс Шевальє, відповідаючи на запитання про 10 найкрасивіших жінок, назвав Анну Стен, Марлен Дітріх, Грету Гарбо, Аннабеллу, Лоретту Янг, Мерл Оберон, Клару Боу, Кей Френсіс та інших.

У середині 1930-х років в Голлівуді Анна Стен вирізнялася своїм незрівнянним стилем в підборі гардероба. Кінопродюсер Деріл Занук називав її однією з найкраще одягнених людей, яких він коли-небудь бачив. Режисер Дороті Арзнер, яка зняла Стен у фільмі "Нана", включила її до списку найстильніших актрис разом з Гретою Гарбо, Міріам Хопкінс, Кетрін Хепберн та Рут Чаттертон.

Будинок Анни Стен та її третього чоловіка та продюсера Євгена Френке в Голлівуді, відомий як Стен-Френке Хаус, був збудований у 1934 році американським архітектором Річардом Ньютрою, який вважається символом американського архітектурного модернізму. У 2002 році будинок був відремонтований, а у 2005 році відновлений будинок був сфотографований відомим американським архітектурним фотографом Юліусом Шульманом, якому тоді виповнилося 95 років.

Актриса померла 12 листопада 1993 року у Нью-Йорку. У 2010 році в Одесі відбувся перший фестиваль німого кіно та сучасної музики "Німі ночі", одне з виставок якого було присвячено Анні Стен. Фестиваль включав покази стрічок "Земля в полоні" та "Вбивця Дмитрій Карамазов".