Цікаві факти про фільм Кутюр з Анджеліною Джолі

З 5 березня в український прокат виходить нова картина Аліс Винокур Кутюр з Анджеліною Джолі в головній ролі. Світова прем'єра фільму відбулася у межах Міжнародного кінофестивалю у Торонто у 2025 році.

Сюжет фільму. Під час Тижня моди в Парижі перетинаються життя трьох жінок — режисерки, моделі та візажистки, — оголюючи виклики та стійкість, що ховаються за фасадом краси та публічного перформансу.

Максін (Анджеліна Джолі) — американська режисерка, яка стикається із випробуваннями долі й несподівано опиняється втягнутою у новий зв’язок із давнім творчим партнером (Луї Гаррель). Ада (Аньєр Аней) — нова зірка модельного світу, що тікає від наперед визначеного майбутнього у рідному Південному Судані. Анжель (Елла Рампф) — візажистка, яка працює у тіні подіумів.

Напередодні старту національного прокату ми зібрали цікаві факти про стрічку Кутюр.

Перша стрічка, знята у паризькій штаб-квартирі модного Дому Chanel

Події фільму розгортаються під час реального паризького Тижня моди з автентичними локаціями та професіоналами індустрії. Стрічку знімали у просторі Chanel, але без брендингу — модний дім залишається вигаданим.

Кутюр став першим ігровим фільмом, якому дозволили проводити зйомки всередині ательє Chanel, а також у салонах haute couture і на легендарних сходах на Rue Cambon.

Клеман Жере, керівник проєктів кінематографічної співпраці Chanel, підкреслив унікальний рівень доступу, який отримала знімальна група Винокур. За його словами, це перший художній фільм, знятий безпосередньо в ательє. Раніше тут дозволяли знімати лише документальні стрічки. Співпраця з режисеркою почалася більш ніж за рік до старту виробництва: вона спілкувалася з працівниками дому, вивчала їхню роботу й щоденні процеси, адже її підхід максимально наближений до документальної точності.

Для однієї з фінальних сцен Chanel також співпрацював із Паскалін Шаванн, багаторазовою лауреаткою премії Сезар за костюми, яка створила образи, натхненні колекціями дому.

Анджеліна Джолі вивчала французьку спеціально для ролі

Акторка зізналася, що говорить французькою "дуже мало" і дуже соромиться використовувати її в розмові. "Я розумію більше, ніж можу сказати", — зазначила Джолі, пояснивши, що протягом кількох місяців брала мовні уроки, щоб почуватися впевненіше. Вона також розповіла, що самостійно дублювала свої репліки французькою для фільму й раніше ніколи цього не робила.

"У місяці перед зйомками ми займалися не лише репліками, а й просто мовленням загалом", — додала вона, зауваживши, що її французька "помітно покращилася".

Згадуючи, що саме привабило її в проєкті, Джолі сказала, що сам сценарій зробив цей виклик легшим. "Коли сценарій добре написаний — незалежно від того, іншою мовою чи англійською — усе сприймається природно", — пояснила вона, назвавши Кутюр "дуже добре написаною історією", яка має для неї особливе значення.

Як тема хвороби перегукується із особистим досвідом виконавиці головної ролі

У фільмі Кутюр Анджеліна Джолі грає Максін, американську режисерку, яка під час роботи над новим проєктом дізнається про діагноз рак молочної залози, одночасно переживаючи особисті та професійні виклики. Ця сюжетна лінія є центральною для розкриття внутрішнього світу персонажки — її стійкості, емоційного стану та пошуку рівноваги між творчістю, тілом і самоусвідомленням.

Джолі відзначала, що ця роль є надзвичайно особистою для неї саме через власний життєвий досвід із раком у сім'ї та її превентивними рішеннями. Мати акторки померла від раку у 2007 році, тож у 2013 році Анджеліна пройшла профілактичну двосторонню мастектомію (видалення молочних залоз) після виявлення мутації гена BRCA1, що значно підвищувало ризик розвитку раку.

Джолі також носила під час зйомок намисто своєї покійної матері, щоб залишатися "на зв’язку" з її пам’яттю та знайти емоційну опору.

Режисеркою виступила Аліс Винокур — одна з найвпливовіших постатей сучасного французького авторського кіно

Винокур — випускниця паризької кіношколи La Fémis. Її роботи відзначаються тонкою психологічною чутливістю.

У 2011 році вона дебютувала в повному метрі з фільмом Августина (Augustine), номінованим на премію Сезар у категорії Найкращий дебютний фільм.

Її другий повнометражний фільм Меріленд (Maryland) за участі Матіаса Шонартса та Даян Крюґер був показаний у секції Особливий погляд Каннського кінофестивалю 2015 року. Винокур також була співсценаристкою фільму Мустанг режисерки Деніз Ґамзе Ерґювен, який отримав премію Сезар за найкращий сценарій і представляв Францію на церемонії Оскар у 2016 році.

Космічна драма Проксіма (Proxima) з Євою Ґрін і Меттом Діллоном у головних ролях здобув низку нагород на кінофестивалях у Торонто та Сан-Себастьяні у 2019 році. Попередня робота Аліс Винокур Спогади про Париж (Revoir Paris, 2022) увійшла до шортліста фільмів-претендентів на представлення Франції на премії Оскар, принесла Віржині Ефірі премію Сезар за найкращу жіночу роль, а самій Винокур — премію Аліс Ґі за найкращу режисуру.

"Мені подобається світ, далекий від мене, — проєктувати на нього інтимні історії. У випадку моди мене цікавило не те, що ми бачимо, а те, що приховано за лаштунками — процес створення образів, праця, невидима сторона репрезентації жіночності. Я провела рік за лаштунками фешн-шоу, знайомилась із візажистами, швачками, моделями поза подіумом — з цього й народилась частина фільму. Мене вразила шаленa гонитва за часом: одна колекція змінює іншу, сезон за сезоном. Ефемерність цього світу віддзеркалюється у долі героїні Анджеліни Джолі, коли на піку видовищної метушні її життя несподівано змінює напрям", — коментує режисерка Аліс Винокур свою нову стрічку Кутюр.

Фільм про спільність, а не лише про моду

Для режисерки Аліс Винокур важливо було зосереджуватися не виключно на модній індустрії чи медичній драмі. В одному з інтерв'ю вона сказала, що Кутюр — це історія про зв’язки між жінками, як вони "діляться швами", тобто власними слабкостями, підтримуючи одна одну, незважаючи на культурні, професійні або життєві відмінності.

У центрі — Максін, режисерка, яка стикається з діагнозом раку та самотньо долає життєві випробування. Нарівні з нею — Ада, молода модель із Південного Судану, що намагається знайти свою дорогу в новому світі. І Анжель, досвідчена візажистка, що працює за сценою, але має власні амбіції й історії.

Ці три історії перетинаються не випадково: вони показують різні прояви внутрішньої сили, вразливості та здатності підтримувати одна одну у складних ситуаціях — не лише як колег чи знайомих, а як жінок, що діляться переживаннями та знаходять спільну мову.

Картина задумана як колаж, де шви не приховуються: тіло як тканина — ще один "шов" між цими світами. Кожна із героїнь має щось полагодити в собі, щоб рухатися далі. Між ними існує майже невидима солідарність, народжена випадком. Тож фільм розглядає цю жіночу єдність як нитку, що зшиває разом різні долі.