Ада Роговцева відсвяткувала 83-річчя

Вчора, 16 липня, знаменитій акторці виповнилося 83 роки. З цієї нагоди редакція підготувала для вас матеріал про творчу біографію легенди культурного світу.

Ада Роговцева за час своєї кар'єри увійшла до переліку найвідоміших жінок давньої і сучасної України та отримала звання Героя України. Вона не лише чудова акторка, а й прекрасна жінка, людина з чіткою громадянською позицією. Через що їй довелося пройти заради досягнення бажаного та які злети і падіння були у житті акторки – читайте далі.

Дитинство та юність
Майбутня зірка народилася в невеликому містечку Глухові, що в Сумській області. Її батько – Микола Іванович Роговцев закінчив індустріальний та сільськогосподарський інститути та здобув дві вищі освіти. До війни працював в НКВС. Мати – Ганна Митрофанівна Зайковська навчалася на агронома.

Після початку Другої світової війни сім'я Роговцевих переїхала в Одесу. Там Микола Іванович намагався влаштувати евакуацію рідних через поромну переправу. На той час його дружина була вагітна, тому ні вона, ні діти не встигли піднятися на борт. І це врятувало їм життя, адже пором, на якому Роговцеві мали відправлятися з Одеси, вибухнув через декілька хвилин після того, як відплив від берега.

Цей випадок змусив Анну Роговцеву разом із дітьми повернутися в Глухів. Її чоловік поїхав у Москву, де служив в охороні Микити Хрущова. Наприкінці війни Микола Іванович зміг забезпечити свою сім'ю кімнатою у комунальній квартирі в Києві і вони переїхали до столиці УССР.

Життя в Києві було небагатим, проте Роговцеві жили дружно та піклувалися один про одного. Коли Ада Миколаївна навчалася у п'ятому класі, батька перевели в Полтаву. Там життя налагодилося.

У школі Роговцева була старанною ученицею, навчання давалося їй легко. Вона брала участь у різноманітних позакласних заходах, читала авторські вірші, грала у театральних постановках.

Театральна кар'єра
У 1954 році вступила до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, який закінчила у 1959 році. Вона була однією з найкращих студенток на курсі. Викладачі неодноразово звертали увагу на її талант, працелюбність та наполегливість.

У 1958 році Роговцева стала артисткою Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки. Там вона пропрацювала понад 35 років.

Дебют Ади Миколаївни на театральній сцені відбувся у 1959 році. Тоді вона зіграла головну роль у виставі "Юність Полі Вихрової". На той час майбутній зірці було 22 роки.

Через рік Роговцева отримала звання заслуженої артистки УССР. Тоді її акторська кар'єра вже налічувала три головні ролі у спектаклях.

У багатьох акторів нема життя, є лише театр. У мене є життя, – зазначала Ада Миколаївна.

За час роботи в театрі акторка встигла зіграти у понад 50 виставах. Вона не боїться перевтілюватися у різноманітних персонажів і щоразу приголомшує шанувальників своїм професіоналізмом і справжнім талантом.

Ада Роговцева та кінематограф
Юна Ада отримала свою першу роль у 18 років. Тоді вона постала у фільмі "Приборкання вогню", де зіграла Наталію Башкирцеву. Популярність їй принесла стрічка "Вічний поклик".

Акторка часто грала матір, дружину, бабусю. Її героїні завжди жили турботами про інших, їхніми потребами, все розуміли і пробачали. Такі персонажі або приносять у жертву свої інтереси, або ставлять їх набагато нижче, ніж зацікавлення інших.

Важко назвати усі кінороботи, у яких з'являлася Ада Миколаївна, адже їх є дуже багато. Зокрема, серед найпопулярніших сучасних стрічок є такі: "Обручка з рубіном", "11 дітей з Моршина", "Спитайте в осені", "Я кохаю свого чоловіка".

Фільми, у яких грала Ада Роговцева
"Кривавий світанок" (1956) – Гафійка
"Коли співають солов'ї" (1956) – Мар'яна
"Павло Корчагін" (1956) – Христина
"Прапори на баштах" (1958) – Оксана Литовченко
"Кінець Чирви-Козиря" (1959) – Оксана
"Коли починається юність" (1959)
"Летючий корабель" (1960) – Оленка
"Лісова пісня" (1961) – Польова русалка
"Важкий колос" (1970) – Дар'я
"Салют, Маріє!" (1970) – Марія
"Лише три тижні " (1971)
"Камінний господар" (1971) – Донна Анна
"Приборкання вогню" (1972) – Наталія Башкирцева
"Вічний поклик" (1973-1983) – Анна Кафтанова
"Хвилі Чорного моря" (1976) – Тетяна Іванівна
"Дівчинко, хочеш зніматися в кіно?" (1978) – Віра Федорівна, мама Інги
"Діти як діти" (1978) – Таня, мама Дмитра
"Море" (1978) – Віра Галузо
"Напередодні прем'єри" (1978) – Ксенія Павлівна
"Літні канікули " (1979)
"Осіння історія" (1979) – Анна Георгіївна Зорина, завідувачка МІСЬКВНО
"Поема про крила" (1979) – Юлія Туполева
"Київські зустрічі " (1980) – Марія
"Сімейне коло" (1980) – Тетяна Михайлівна Сомова
"Розплата" (1980) – Ганна Корякіна
"Овід" (1980) – Джулія
"Було у батька три сини" (1981) – Мати
"Висока проба" (1983) – Ольга
"Останній доказ королів" (1983) – Естер Тавнсенд, секретар президента США
"Мама, рідна, любима..." (1986) – Доктор
"В одне єдине життя" (1986) – Ірина
"Сімнадцять лівих чобіт" (1991) – Тетяна Сергіївна, мати Альоші
"Чотири листи фанери" (1992) – мати Богдана Мазепи
"Два місяці, три сонця" (1998) – мати Олексія
"Завтра буде завтра" (2002) – Марія Антонівна, директор дитбудинку
"Ніро Вульф і Арчі Гудвін" (2003)
"Зимовий роман" (2004) – Ніна
"Вони танцювали одну зиму" (2004) – мати Андрія
"32 грудня" (2004) – Маргарита Миколаївна
"За два кілометри від Нового року" (2004) – Ада
"Полювання на Ізюбря" (2005) – мати Ірини
"Летюча миша" (2005) – бабуся
"Квіти для снігової королеви" (2006) – Жанна Семенівна
"Утьосов. Пісня довжиною у життя" (2006) – Олена, дружина Утьосова, у зрілому віці
"Дев'ять життів Нестора Махна" (2006) – Євдокія Махно
"Інфант " (2006)
"Мій генерал " (2006)
"Щастя за рецептом" (2006) – бабуся Євгенія Веніамінівна
"Чоловіча інтуїція" (2007) – Кирилова мати
"Оплачено смертю" (2007) – Аврора Морозова
"Єрмолови" (2008) – Семен Сорока
"Тарас Бульба" (2008) – Тарасова дружина
"Адмірал" (2008) – Ганна Тімірьова у старості
"Вогні притону" (2011) – Любина мати
"Особисте життя слідчого" (2012) – Савельєва Ангеліна Степанівна
"Свідок Женя" (2012) – Євгенія Сакевич-Даллас
"Дворняжка Ляля" (2014) – Євгенія Черкасова
"Я кохаю свого чоловіка" (2016) – Поліна Штрауб
"Обручка з рубіном" (2018) Катерина Добровольська
"11 дітей з Моршина " (2019) – директор краєзнавчого музею