Сім років у Тибеті

Тибет – закрита країна для усіх іноземців, у яких вбачали зовнішніх ворогів, що могли б посягнути на релігійні та державні установи. Країна обороняла свою територію від іноземців, задля збереження монастирів та усієї держави. Події розгортаються під час Другої Світової війни , головний герой, що за національністю є австрійцем відправляється в експедицію, полишивши свою дружину у цивілізованому світі, який його обтяжував. Так відправившись в експедицію, де мав на меті сховатись від темпу не лише своєї країни, а й усього світу, головний герой потрапляє в полон ,де робить кілька спроб втечі і ось перемога, йому вдається втекти. Постає питання, куди рухатись далі ? Так іноземець потрапляє в Тибет, де для усіх він б мав бути ворогом та головного героя приймають в країні. Тибетці, що за релігією буддисти проходять шлях очищення, для Генріха(головного героя) цей шлях теж мав значення. З потраплянням у Тибет життя героя змінюється, він знаходить друзів, віддає себе та допомагає іншим людям, а найголовніше, на мною думку, він знаходить самого себе. Генріх подружився із духовним настоятелем Тибету Далай-ламой XIV, що було великою честю для нього. Дружба приносить для кожного з них те, чого вони найбільше потребували. Генріх пройшов довгий шлях та війна фамільярно його застала у Тибеті. Китайські загарбники мали на меті не лише з незалежної країни зробити автономний край Китаю , а й протистояти релігії, яку вважали отрутою. Тибетці хоч і віри у те, що їх релігія зможе зупинити агресію Китаю все ж взяли зброю до рук