Не дихай

Сліпий відчай

Фільми жахів займають одне з чільних місць в сучасній кіноіндустрії, тим більш часто у статусі «темних конячок» - іноді малобюджетний жахастик може стати хітом, а іноді і традиційна тема може стати провальною. Особливою родзинкою цього жанру є той факт, що автори, крім традиційної сюжетної оболонки, зазвичай вільні у її наповненні змістом та діалогами. Такі стрічки виглядають відвертими та, я б сказав, щирими, які не зажаті у вузькі рамки «голлівудського оптимізму». А зараз перед нами картина з циклу «злам та проникнення», де грабіжників чекає неприємні сюрпризи – фільм Феде Альвареза «Не дихай».
Сюжет обертається навколо трьох дрібних грабіжників, які займаються дрібними крадіжками, що не підпадають під статтю «велике пограбування». Аж ось за наводкою їм попадається справа, після якої вони дають собі слово «зав’язати» - пограбувати дім колишнього солдата, а зараз сліпого інваліда, в якого є чимало «кешу» - компенсації за збиту багатійкою доньку.
Власне, фільм цікавий вже тим, що без прикрас, рельєфно змальовує картину занепалого «міста-банкрута» Детройта – цілі покинуті безлюдні квартали, власне героїв, які бачать в останній «справі» білет в краще життя. Всі вони різні, дівчина Рокі (Джейн Леві ) мріє покинути депресивний район, Алекс (Ділан Міннетт) – допомогти їй з співчуття як товариш, а цинічний Мані (Деніел Дзоватто) – лише зірвати «легкий куш». Власне, після невеличких вагань і роздумів про делікатність такого роду злочину, вони засліплені перспективою легких грошей вдираються до будинку – де і зустрічають сліпого, проте достойного, супротивника.
Стилістично картина має цільну сюжетну канву, з досить неспішною «розкачкою», яка дозволяє глибоко розкрити характери героїв. Власне, якби автори не робили хоррор, або точніше- трилер - то вона б могла стати чудовою соціальною драмою. Проте після того, як грабіжники вдираються до будинку – темп починає просто-таки не відпускати – відкриваючи і похмурі таємниці власника. Власне, в цьому фільмі нема позитивних героїв, і як казав сліпий ветеран Норман Нордстром (Стівен Ленг), який сам не знайшов в житті справедливого правосуддя: «В світі, де нема Бога, можна далеко зайти». Операторська робота вдало передає як соціальний контекст занепаду, так і поєдинок, який можна назвати таким собі «кінослешером» - «крастись і нападати» з пітьми… так само досить цікаві зйомки, які передають у видимому спектрі, сцен, що відбуваються у повній темряві. Автори не заграють з глядачем, кадри картини досить відверті і жорстокі, так само як жорстока і доля, що звела цих людей в «єдиному населеному домі на три квартали»
Гра героїв виглядає переконливою, благо, як згадувалось вище, над ними не тяжіє намагання робити «кінотекст» пафосним. Музичний супровід становить єдине ціле з смисловим та відеорядом.
Власне, підсумовуючи. «Не дихай» - це певний трилер-слешер, чим-то подібний до таких зовсім недавньої стрічки як «Незвані гості» Адама Шиндлера – та багатьох інших. Особливу цінність цієї картини становить і соціальний підтекст, який майже повністю зник з масового голлівудського кінематографу. Сам фільм навряд стане знаковою, вона лише як традиційна, проте свіжа, «смачна страва» для поціновувачів картин подібного сюжету – і вона дійсно - не розчарує.

Недзельницький Андрій