Каліфорнійський дорожній патруль

"Каліфорнійський дорожній патруль" - один з тих фільмів, які можна переглянути заради відпочинку та гарного настрою.
Головні герої - напарники, офіцери поліції, які патрулюють каліфорнійські вулиці на своїх мотоциклах. Здавалося б, звичайна рутина, але Декс Шепард досить вдало розбавив сюжет кумедними подіями, в основі яких конфлікти двох не схожих один на одного поліцейських.
Досить легкий, динамічний сюжет, дотепні діалоги між напарниками і правопорушниками, глузування один над одним, готовність підставити плече і прикрити спину, погоні і запаморочливі трюки, змусять глядача "Каліфорнійського дорожнього патруля" з головою поринути в картину. Заряд позитиву і емоцій гарантовані!

Біле сонце Каліфорнії.
«Поліційна комедія» - цікавий, вивірений десятиріччями жанр, що раз за разом збирає своїх прихильників. Так, іноді ставку роблять на «экшн-частину», проте загалом основна увага сценаристів зосереджена на канонічному тандемі двох різних за характерами поліцейських, в протилежності яких народжується дружба та успішне виконання операції. В подібному ключі і вирішена комедія «Каліфорнійський дорожній патруль» режисера Декса Шепарда, який одночасно виступив як виконавець однієї з головних ролей, а також як сценарист та продюсер. Власне, основою її став популярний серіал «CHiPs» 1977-1983 років, хоча дія самої стрічки відбувається в наш час.
Отже, Каліфорнією прокочується ряд збройних нападів, і інцидент при пограбуванні наводить ФБР на думку, що до цього причетні підрозділу поліції «Каліфорнійський дорожній патруль» (щось за спектром повноважень схожих на повноваження колишньої української Дорожньо-Постової Служби). Агента ФБР Франк "Понч" Пончерелло, невиправного сексоголіка, відправляють працювати під прикриттям, і в цей же час для «чистоти експерименту» йому дають в напарники колишнього каскадера, слава якого, як і дружина, пішла у минуле - Джона Бейкера. Власне,лише з співчуття йому дається випробувальний термін, за який він повинен набрати певну статистику фіксування правопорушень, типу неправильного паркування – і ось тандем вирушає у на тропу війни зі злочинністю.
Власне, можна сказати що автори, як ми побачили, - майже в одній особі, вирішили не вигадувати велосипед, а взяти стандартний рецепт даного типу комедій. Основним акцентом розбіжностей тут вибрана майже пряма відсилка до сексуального життя героїв - Франк Пончерелло згоден спати з першою зустрічною, він обирає жінок навіть за стилем вбрання, а ось Джон все мріє повернути дружину, яка рік тому пішла від нього. Загалом, жарти балансують на тонкій грані між тонким гумором та відвертою безпринципністю, гумористична оповідь про зародження дружби між людьми, які можуть, завдяки один одному, як і розкрити справу, так і по іншому поглянути на власне життя. Є і певний набір «чорного гумору», проте і тут автори не переходять «екстримальну» межу. Звісно, сюжет про історію пограбувань так і «детективні» ходи виглядають тут дещо наївними, це лишень підоснова для всіляких погонь, перестрілок, і звісно гумористичної частини. Музичний і візуальний супровід дуже точно відповідає змістовній частині, передавши розпечений і пристрастний настрій Каліфорнії – вони не переходять межу гротеску, проте і нудьгувати глядачу теж не дадуть – він ближче до такого собі «олдскулу» цього жанру, - особисто нагадавши мені фільм «Шоу починається» Тома Дея.
Гра акторів і власне, головна увага тут зосереджена на тандемі напарників патруля. Виконавець Франка Пончерелло актор Майкл Пенья втілив цікавий образ людини, що навіть насолоджується своїм потягом до жінок, проте разом з тим творчо виходить до виконання завдань. Персонаж Декса Шепарда - Джона Бейкера, все ніяк не може психологічно порвати з минулим, хоча спортивні перемоги його вже пішли в історію, як і дружина – до іншого життя. Другорядні персонажі виписані тут достатньо чітко, проте без явно харизматичних рис, з них можна виділити лише ватажка грабіжників Віка Брауна (Вінсент Д'Онофріо) – сильного лідера, проте людину, що наївно вірить у майбутнє для свого сина, що збився з манівців життя…
Отже, як підсумок. «Каліфорнійський дорожній патруль» виглядає ненав’язливою «поліційною комедією», вона ідеально підійде щоб провести легкий вечір, або просто яку можна глянути між справами. Тонкі душевні струни вона точно не задіне, так само не запам’ятається чимось особливим, а ось завдання розважити – виконає на «відмінно».
Недзельницький Андрій