Хелловін убиває

"Хелловін убиває" - пряме продовження фільму 2018 року "Хелловін". Фільм також став 12-м у серії. Режисерське крісло як і в попередньому фільмі зайняв Девід Гордон Грін, а до виконання своїх ролей повернулися Джеймі Лі Кертіс та Нік Кастл.

Лорі Строуд та її доньці вдається загнати маніяка Майкла Майєрна до пастки, і ось коли омріяна свобода зовсім поряд, йому вдається вирватися. Отже, на героїв чекає ще одне протистояння.

"Хелловін убиває" не можна назвати ідеальним фільмом, адже часом він занадто драматичний і сюжет фільму видався мені слабшим за попередній. Але завдяки блискучій режисурі Девіда Гордона Гріна цей фільм чудово працює. Фільм тримає у напрузі від початку і до самого кінця. Картина зроблена надзвичайно добре, і око радіє кожному кадру. Акторська гра також набагато краща, особливо мені сподобалася гра Ентоні Майкла Холла, який зіграв Томмі Дойля. Кінематографія також чудова протягом усього фільму з неймовірними унікальними кадрами, а також ідеальною передачею оригінальної ночі Хелловіна в класичному стилі 70-х років.

Зрештою, "Хелловін убиває" це ще одне хороше продовження франшизи. Не можу дочекатися, що буде далі.

Шістдесяті двохтисячні
Феномен успіху стрічок-жахастиків, як вважають психологи, обумовлений тим, що люди абстрагуються від загальних неприємностей, які переслідують в реальному житті. Тому були створені цілі серії фільмів жахів, що розраховані на той чи інший тип глядача, зі ставкою в містику чи в натуралізм. І ті, і інші мають своїх справжніх поціновувачів, серії закінчують, щоб потім відродити знову. Наприклад, в 2018 творці жахів відродили франшизу «Хеловін», про одісею маніяка Майкла Маєрса, а зараз, в 2021 на екрани виходить продовження рестарту – стрічка «Хелловін убиває» режисера Девід Гордона Гріна, і, можу сказати, для мене вона стала дійсно святом – хоча написане нижче доведе, що не для кожного.
Отже, події другої частини стрічки розпочинаються одночасно у 1984, як початок одісеї «маніяка в масці» і з останніх кадрів «рестарту» - в 2018, коли начебто «(анти)герою» настав кінець. Проте заради свята Майкл повстав з вогню, і розпочав своє полювання. В цей же час герої минулих років вирішили дати бій «абсолютному злу»…
Що дуже й дуже сподобалось – так це чудова стилізація під стрічки 60-х років, (на що натякає навіть стиль шрифту в заголовних титрах) – кольори, стиль одягу, інтер’єри, машини, «вкраплення сцен-флешбеків». Ба більше, навіть операторська робота, закадровий текст, алегоричність повествування, зла, що панує над людьми, і перетворює їх на стадний натовп, і живить його, в чомусь такого «колективного Маєрса» – це не лише «галочка», а сам дух фільму. І, звісно, не такий завуальований натуралізм – кров, насилля, розчарування перед обличчям смерті, ще раз кров, - в найкращих традиціях жанру. Так, і дещо сумбурне повествування – теж є чимось серед головних фішок стрічки.
Щодо образів. Загалом, так дуже цікавою є поява Джеймі Лі Кертіс в ролі Лорі Строуд, героїні перших чотирьох частин – розпочинаючи з стрічки 1978 року Джона Карпентера. Майєрса втілили аж три актора - Джеймс Джуд Кортні, Нік Кастл та Айрон Амстронг – втілили, як кажуть – холоднокровний образ, як і мабуть потрібно змалювати серійного вбивцю. Власне, і ролі другого плану зіграні вповні на рівні, і з таким тим самим – духом шістдесятих-сімдесятих.
Щодо висновку. Так, ця картина дивна – оскільки виглядає картиною «старої школи». Вона не намагається сподобатись усім – як, наприклад, не кожен оцінить натуралізм насилля, проте саме своїм намаганням бути своєрідною знайде справжніх поціновувачів, як наприклад автор цих рядків
Недзельницький Андрій