Дівчата і танки

Танковий біатлон для справжніх леді.
Аніме утвердило себе впевненим і цільним напрямом мистецтва, і взагалі якщо говорити про її втілення на екрані – то можна сказати, що Голівуду не вдалось похитнути його самобутність, ба більше – останній залюбки бере в свої прийоми – прийоми цього незвичного напряму японської культури. Нажаль, аніме в Україні в його чистому вигляді є справою досить широкого кола ентузіастів, проте зовсім нечасто потрапляє на широкі екрани. Компанія «Своє кіно» вирішила виправити цю ситуацію, представивши для прокату дві картини - Прикрась прощальний ранок та Дівчата і танки. Останню стрічку режисера Цутому Мізушімаі ми і розглянемо в контексті невеличкого огляду, з точки зору людини, що знає про жанр дуже й дуже позірно.
Отже, дана історія відноситься до однойменного серіалу, і присвячена змаганню шкіл в такому собі «таноквому біатлоні», хоча при всьому вони стріляють реальними снарядами в реальних танкових боях, проте звісно «ніхто при цьому не зазнає втрат». Для дівчат з престижних шкіл, таких як «Бі-Сі-Свобода» (дівчата з аристократичних родин з відповідними атрибутами)– це шанс просто показати себе, для інших, як команді невеличкої школи - це засіб врятувати навчальний засіб. Дівчата ніби грають «дорослих» - вони заходять до бару, керують, в них є власна розвідка, керування взводом, навіть власний спеціаліст у зв‘язках з громадськістю. Сюжет розгортається досить динамічно, звісно, знавці манги отримають набагато більше задоволення, а іншим доведеться вникати по ходу сюжету. Людині зі сторони важко відчути вкладені в анімаційну стрічку символи, проте особисто насолодився гумором і динамікою. Персонажі стрічки яскраві, колоритні, контрастні – і одразу «чіпляють» увагу глядача.
Як висновок. Так, «Дівчата і танки» - це не драматична стрічка про війну (доречі, якщо про справжні – це і недавнє захоплення підлітків в Японії атрибутами і символкою ЗСУ України, так і відома повнометражна стрічка про епізод Великої Вітчизняної/Другої Світової – «Перший загін» Єсіхару Асіно), а такі собі ігри в неї – з дитячою безпосередністю на недитячих танках, що буде «введенням в аніме» для «чайників».
Недзельницький Андрій