Эфир

Ефір Зла
Напрям копродукції (спільної зйомки з іншими державами) займає важливий напрям в розвитку українського кіно. Так, знята спільно зі Словаччиною, стрічка «Межа» стала касовим хітом у сусідів (нажаль, цього не можна сказати про український прокат); в 2019 подібний напрям розвитку отримав своє втілення у фільмі польського режисера Кшиштофа Зануссі - «Ефір» (Eter), у створенні якої крім України та Польщі, приймали участь кінематографісти Угорщини, Польщі, Італії та Литви.
…Лікар (ми так і не дізнаємось його імені) вчиняє злочин… Проте в останній момент страту міняють на заслання, звідки він здійснює втечу до Австро-Угорської Імперії, де обіймає власне посаду військового лікаря одного форту. Там він швидко стає «своїм» - допомагає під час страт, лікує «делікатні» хвороби, «опікується» домом розпусти. В цей же час експериментує з «ефіром» (який все-таки нагадує звичайний медичний) - субстанцією, що в залежності від дозування, може надавати людині сили, або підвищує лібідо, або – вбиває…
Власне, «Ефір» - це притча. Її основні канони відомі кожному, знайомому з міфологією, проте просто таки є неоціненним пам’ятником в контексті реконструкції історичного середовища Галичини. Так, ми бачимо суспільство напередодні Першої світової – в холодних тонах приглушеного світла, - і персонажів, більшості - з прогнилими душами, від ксьондза до коменданту форт. Операторська робота – з динамічним кадром, з акцентами або на виразах обличчя, або камерою, що безпристрасно спостерігає за драмою «зі сторони»… Автор відмовився від натуралізму, проте сама стрічка проймає до самих кісток... У візуальному плані тут нема компроміси – навіть у контексті декорацій: всі вони «живі», «тих» часів, без «новоделов»- або ті ж самі будівлі, або кожна дрібниця у кадрі – відтворений одяг, речі, приладдя, книги…
Гра акторів. Так, кожен персонаж виглядає цільним – а чи головна роль безпринципного Лікаря (Яцек Понедзялек), а чи його помічника, (що самою постаттю, поглядом на світ дискутує зі своїм «паном») - Тараса (Остап Вакулюк). Молода українська акторка Марія Рябошапка розкрила трагічний образ божевільної, так само акторський ансамбль вправно розкриває основні акценти міцно зібраного сюжету.
Як висновок. На мою думку, «Ефір» - одна з найкращих стрічок «нового українського кіно». точніше за своєю історію створення – кіно європейського, фільму для глядачів з міцними нервами, проте яке виховує почуття смаку і естетизму…
Недзельницький Андрій