Борг против Макинроя

Тенісні Роберти Фішери, Олександри Лужини...

В дитинистві грав в теніс, коли на висоті ще був Макінрой. Ми тоді не бачили, не знали його. Вже у 2000-х були документалки, Eurosport. Читав про Борга. Тому йшов з деяким очікуванням на цей фільм.

Розчарування. По-перше, проблема постановки фільмів про футбол, бокс, теніс – неможливість показати саму гру, адже актори не є професіоналами. Тому й мерехтять близькі плани емоцій, хапань за голову, інших жестів. Зловживання проїздами по надресированих перебільшено емоційних глядачах на трибунах. Специфічним коментатором. Друге. В цьому фільмі абсолютно незрозуміло чому такий емоційний Бйорн Борг. Ну наче психопат вибуховий. А мотивація їхніх стосунків з прекрасною закоханою в нього румунською тенісисткою Маріаною? Киш, йди звідси, не дратуй – таке його смикане ставлення до неї. Разочок вийшов кудись в двері з нею і далі тема не розкрита. Не дивно, що потім по факту після перепитій зображених у фільмі вони розлучилися. Чудна річ - він потім не раз одружувався. Незрозуміло теж навіщо було показувати суперників по сітці та начебто уривки гри і Борга, і Макінроя. Там нічого особливого. На пару секунд збоку з’являється румун Настасе, типу як третя сила в тих протистояннях вімблдонівських кінця 1970-х. На цьому все. Гаразд в назві фільму його нема. Між двома головними героями час від часу крутиться тенісист зі США литовського походження (грає британський серіальщик Robert Emms), спокушує тих на усілякі пригоди. Гультяй наче такий. Його місія до кінця незрозуміла. Тренер (Стеллан Скарбгард) щось побачив в шаблонній штамп-сцені у підлітку Бйорні і вгадав. Але що саме він вгледів крім нервових зривів неврівноваженого прихованого вундекінда на корті нам не показали. По-третє. Затянуто страшно. Особливо дратував передбачуваний у спортивних біографічних драмах фінальний матч. Десь під 30 хв. кліп - миготять крупні плани, обличчя. Все, що можуть актори на камеру - ізобразіть подачу...Варто було кінохроніку додати. Вона наявна у відмінній якості.

Сподобалося, що персонаж Макінроя (кучерявий Шайа ЛаБаф) не ліпили як лише з’ясовувача стосунків з суддями. Він за підсумком перегляду вийшов доволі симпатичний і порядний.
Було б цікаво подивитися-дізнатися про банкрутство Борга свого часу у бізнесі. Як він врятувався врешті.

Борг п’ять разів поспіль перемагав на Вімблдоні, Макінрой - тричі. А Піт Сампрас та Роджер Федерер по сім разів, просто не поспіль. Очікуємо фільми й про них.

4 бали.

"Борг против Макенроя" это новый проект режиссера Януса Меца, который до этого отличился... абсолютно ничем. Фильм рассказывает о небольшом отрывке в противостояния двух легенд тенниса восьмидесятых - собранного и сдержанного шведа Бьерна Борга и вспыльчивого американца Джона Макенроя.

Сюжет данной картины разворачивается летом 1980-го года во время главного события теннисного мира - турнира Уимблдон. К этому времени первая ракетка мира, Бьерн Борг, уже успел выиграть 4 к ряду открытых турнира Англии и готовился стать первым теннисистом в истории победившим в нем 5 раз подряд. Однако на горизонте появилась серьезная угроза в лице молодого и подающего надежды американца, Джона Макенроя, заполонившего таблоиды скандальными выходками на корте и вне его.

В принципе основная идея фильма лежит на поверхности...рассказать нам, насколько сложно и одиноко может быть человеку на вершине и насколько непросто, достигнув ее, найти для себя смысл и стимул прикладывать усилия и изводить тело и дух, чтобы оставаться на этой вершине. Так же картина показывает на двух примерах, что путь у каждого свои и способы достижения поставленных целей могут быть сугубо индивидуальны... для кого-то вроде Борга стать лучше можно только достигнув полной концентрации, стараясь абстрагироваться от внешних отвлекающих факторов, в то время, как такому, как Макенрой гораздо легче выплескивать негатив на месте, не скапливая его у себя внутри.

Если говорить сугубо об идеи, то на бумаге все выглядит довольно интересно...для 45-минутного мини-фильма... однако создатели решили сделать из этого полноценную экранизацию, растянув резину на 100 минут... и...они...тяяянутся...безуууумно...доооооолгоооооо...
Как-то по среди фильма я посмотрел на часы(что уже само по себе плохо), чтобы узнать, когда уже все это закончится, однако я с ужасом понял, что прошло всего 40 минут... и я, как истинный профессионал, закрыл лицо ладонями, издал 5-секундный стон и продолжил смотреть данный "шедевр".

В этом фильме плюсов довольно мало... возможно всего один... это Шая Лебаф... он, как всегда, потрясающе влился в роль. Его Джон Макенрой был интересным и харизматичным... однако его не так уж и много в фильме. Весь акцент картины был на Стеллане Скарсгаарде, исполняющем роль Бьерна Борга. 80% фильма сосредоточено на его неинтересных внутренних демонах и на его безжизненном лице... клянусь богом, 15-летний паренек, который играл молодого Борга во флешбеках , продемонстрировал гораздо большую актерскую амплитуду, чем Скарсгаард.

Режиссура очень слабая... единственным спасающим фактором для меня было незнание данной истории и победителя этого турнира... потому что весь фильм медленно катился к финальному матчу и мое слабое теннисное образование создало для меня интригу.

Напоследок я от всего сердца не рекомендую идти на "Борг против Макенроя"... особенно, если вы подкованы в истории тенниса и знаете результат финала турнира Уимблдон 1980-го года. Повставляйте старые фотографии в фотоальбом, заклейте сквозящие окна, или пересортируйте магнитики на холодильнике. В любом случае вы проведете время гораздо увлекательнее, чем провел его я.

Лід та полум‘я.
Спортивна біографічна драма як жанр є цілком сформувавшимся жанром кінематографу, зі своїми канонами побудови сценарію, - кожна з них втілює не тільки перемогу спортсмена, а і людини як особистості з винятковими психологічними якостями. Так, спорт це не тільки перші місця, навіть потрапляння на Олімпіаду чи Вімбілдон, - є для спортсмена величезним досягненням, тим паче їх фінальна частина – і лише обраним дістається перемога. Так само легендарними стають і суперництво найкращих – а чи спортсменів індивідуально, а чи команд. За перший випадок і взявся шведський режисер Янус Мец Педерсен, розкривши довгий шлях двох зірок – шведа Бьорна Борга та американця Джона Макінроя до найбільшої тенісної вершини, а автором сценарія виступив Ронні Сандаль - у фільмі «Борг проти Макінроя» (Borg McEnroe).
Отже, кінець 70-х. Можливо, вже кінець пристрасного запалу епохи диско, проте в спорті бушують справжні пристрасті. Молодий, запальний, скандальний, американець Макінрой рветься на найвищу тенісну вершину, змагаючись за кубок Вімбілдону-1980, а більш досвідчений, майже незворушний, швед Бьорн Борг намагається вп‘яте завоювати цей титул. Вони, як лід і полум‘я – як на корті, так і в особистому житті, перший любить галасливі компанії, не цурається шумних вечірок з дівчатами, другий живе майже відлюдником у номері зі своєю дівчиною, в дечому його життя це система цілих обрядів – в нього завжди однакова кількість полотенець, він оглядає натяг струн в кожній ракетці…
…Сюжетна канва фільму – це, як згадувалось вище, шлях до перемоги обох спортсменів, їх зміну характерів. Так, Бьорн Богрг народився в простій родині містечка Содертьє, а спорт був єдиним шансом «вибитись в люди» - і тут його чекали перепони у фразах типу «теніс – гра для джентльменів». Він зміг подолати свій норовливий арактер, і отримав на корті титул «джентельмен», натомість «золотий хлопчик» Джон потім отримував епітети «скандаліста» та «бунтаря», лаючись навіть з публікою… Динаміка фільму досить висока, за ходом фільму вона тримає і глядача в стані певного азарту, акцентуючи як на характерах спортсменів, так і на прикметах епохи – відповідній одежі, музиці, важкому дереві апартаментів в готелях, запальних вечірках, та звісно відповідній кольоровій гамі стрічки, характерної для плівок тої епохи – яскравій та «зернистій». У фільм, доречи, вміло вплетені пояснення складних для новачків тенісних термінів.
Власне, гра акторів. Так, виконавцець ролі шведа - Сверрір Гуднасон, і американця - Шайа Лабаф, повинні були викластись по повній, адже вони є центральними і ключовими героями, що відчувається в крупних портретних кадрах, це загалом їх фільм. Так, це їм вдалось – і особливо в тому, щоб розкрити боротьбу честолюбств, професійних тактик, хоча загалом потім змагання зблизило їх як друзів, так само як допомогло Джонові примирятись з внутрішніми пристрастями. Актори других планів не виглядали якимось тьмяними тінями, вони скоріше розкривали складний колорит епохи.
Щодо висновку. Думаю, цей фільм буде цікавий широкому колу глядачів, розкриваючи професійний спорт у формі саме змагання, а не боротьби на знищення, той факт що люди на вершині зазвичай вище галасливої юрби, наприклад преси, люди, які можуть самі будувати своє життя. Одночасно стрічка є мотиваційним твором, розкриттям того факту, що головне у перемозі – це зламати внутрішній стрижень непевності, ода вмінню скористатись останнім шансом…
Недзельницький Андрій