Тони Эрдманн

«Тоні Ердманн» або Гра з відкритими картами
13 жовтня у Києві фільмом Марен Аде «Тоні Ердманн» стартував щорічний фестиваль «Нове німецьке кіно», що його проводить Гете-інститут спільно з компанією «Артхаус Трафік». На брифінгу кіноподію презентували директор Гете-інституту Беата Келер, генеральний директор Артхаус-трафік Денис Іванов, та режисер фільму Overgames Лутц Даммбек. Основні деталі брифінгу були присвячені широкій фестивальній програмі, а також співробітництву Німеччини та України в галузі кіно. А відкрився фестиваль трагікомедією режисера Марен Аде, яка належить до діячів нового покоління європейської культури, «Тоні Ердманн». Стрічка була номінантом від Німеччини на «Оскар» та отримала Приз «Фільм року» за версією ФІПРЕССІ на Каннському кінофестивалі 2016 року, а також була нагороджена і номінувалась на відзнаки на багатьох інших конкурсах. Познайомимся з цією картиною поближче.
Отже, сюжет фільму базується на тому, що колишній учитель музики Вінфред Конраді вирішує налагодити стосунки з дочкою Інес, провідним консультантом з питань трудових ресурсів, - видаючи себе за ексцентричного бізнесмена Тоні Ердманна. Герої разом проходять через низку кумедних, проте з тонкими відтінками іронії та легкого суму, випадків, зустрічей, ба навіть образів, граючи в певну рольову гру. Якщо проаналізувати, то події стрічки характеризують деякий зріз сучасної Європи – аутосортиг у менш розвинені країни Євросоюзу, з «м‘яким» трудовим законодавством, знайомлять з вищим світом бізнесу і людьми, які будуть радіти і декілька зайвим євро… Також «Тоні Ердаманн» - це екскурс в деяку європейську безпосередність, як ось наприклад епізод зі «святкуванням переїзду» «у голому стилі». В дечому це картина без традиційних «голлівудських табу», оскільки на «фабриці мрій» непомітно гострих кутів соціальної проблематики. Власне, ця багатогранність і незвичайність підходу робить фільм дійсно щиро веселим, і майже три години хронометражу проходять майже непомітно.
Власне, стрічка не намагається бути «традиційно-ігровою», з високим темпом жартів та гегів. Її автори свідомо неквапливо і педантично розкривають кожну сцену, в темпі майже «реального життя», не намагаючи робити голлівудську комедію. Головним чином, це фільм про життя сильної жінки, яка завжди контролює і володіє ситуацією як в царині ділових перемовин, так і в ліжку. Батько хоче хоч трохи вривати її з цього кола, своїм образом Тоні Ердманна, в якому-то він не дуже й таки вдається до глибокого візуального перевтілення, - він намагається а чи трохи розворушити крицевий характер дочки, а чи повернути частину її спогадів у минуле. Власне, скоріше це гра з обопільною згодою, де кожен з головних героїв знаходить щось нове для себе. Власне це і втілили австрійський актор Пітер Сімонішек та німецька актриса Сандра Хелер в образах головних героїв, зігравши відверто і щиро.
Операторська робота фільму, як і сам його сценарій – теж уважна і педантична, вона тяжіє більш до документального стилю, аніж традиційно-ігрового. Звуковий супровід стрічки гармонійно поєднується з візуальним рядом, - досить ненав‘язливий, як і сама стрічка. Фільм в прокаті демонструється мовою оригіналу, з українськими субтитрами.
Отже, стрічку «Тоні Ердманн» можна розглядати як в контексті деякого зрізу сучасної Європи, так і в якості цікавого нетипового, проте дійсно веселого, комедійного фільму, що буде цікавим кожному, хто хоче розширити свій кругозір – і – просто – цікаво провести вечір.
Недзельницький Адрій