Королевы криминала

Жінки на пекельній кухні

Так, трендом сучасної культури, і особливо – кінематографу, став той факт, що образ жінки, з другорядного персонажу, «призу» герою-чоловіку, вийшов на перші, ключові ролі. Для режисера і сценариста Андреа Берлоффа внагоді стала серія коміксів Vertigo «Кухня» авторів Оллі Мастерс і Мінг Дойл, і який знову зобразити роль прекрасної статі в сфері організованої злочинності у стрічці «Королеви криміналу» (The Kitchen).
Сюжет переносить нас у 70-ті роки ХХ сторіччя в район Нью-Йорка «Пекельна кухня», коли невдале пограбування обернулось для трьох його учасників-чоловіків трирічним терміном ув’язнення. Їх дружини, - Кеті Бреннан, Рубі О'Керролл, та Клер Волш – вийшли з тіні, і почали вправно застосовувати «вивчене» від благовірних мистецтво «організованої злочинності», а також взяти реванш за роки поневірянь в якості домашньої обслуги, витримуючи образи і навіть ті чи інші форми домашнього насильства. Леді вправно беруть під свій контроль район, словом і кулею доводячи свою правоту, проте головна битва буде за особисту свободу-загалом, доводячи що їх «кухня» - не тільки домашня…
Що можна безумовно відзначити в позитивному сенсі – це справді відтворену атмосферу 70-х. Так, вона є повсюди – і в «плівковому», саме так, як в стрічках того періоду, малюнку, відмінним підбором декорацій-у кожній дрібниці, навіть у вправній роботі з світлом і тінню в кадрі, саме атмосфері «гангстерського» кіно. Нажаль, усю «красу» візуального малюнку автори не змогли розкрити у сценарії, елементи якого не можуть похвалитись ідеально зшитими елементами. Автор, так, як гаряче симпатизує героїням і жіночим персонажам взагалі, так само з пристрастю він показує чоловіків в образах лінивих, хтивих, зарозумілих, майже гротескних образах. Єдиний випадок – це Габріель О'Моллі (Доналл Глісон) – бандит, що виконує брудну роботу «бригади», і то, при цьому в нього, при всій своїй холоднокровній жорстокості, здається, більше янгольського (майже виправдовуючи своє «релігійне» ім’я), аніж чоловічого. Також у вади можна записати деяку загальну затягнутість, все-таки схематичність сходження кримінального тріо на верхівки структур організованої злочинності.
Гра акторів. Власне, образи Кеті Бреннан, Рубі О'Керролл, та Клер Волш – що їх виконали Мелісса Маккарті, Тіффані Геддіш, Елізабет Мосс – це образи зовсім різних жінок, що «вибили» право на своє місце в жорстокому світі чоловіків. Перша – майже щаслива домогосподарка, проте яка була на других ролях в сім’ї, другу благовірний принижував психологічно, а з третьої – Клер – ще знущався фізично. Власне, саме це і сформувало їх методи дій в мафії – від бажання компромісу і співчуття до сліпої люті… Персонажі другого плану чудово розкривають атмосферу 70-х, що можна записати в плюси стрічки.
Як висновок. Власне, «Королеви криміналу» - цікаве кіно, з відмінно відтвореною атмосферою сімдесятих, проте якій заважає дуже вже яскравий контраст між яскравими жіночими і блідими чоловічими персонажами. При всьому цьому «Королеви криміналу» знайдуть свого глядача серед прихильників кінематографу /того/ часу, серед яких є і автор цих рядків – і бажаючим здійснити в нього необтяжливий екскурс.
Недзельницький Андрій