Матрица времени

Безкінечний вибір…
Есть только миг между прошлым и будущем,
Именно он называется жизнь.
Так, в кожного з нас є вибір – це улюблене мотиваційне твердження, хоча загалом його застосовують не замислюючись –без контексту чи емоційного стану людини, того довгого шляху, що може вбити або піднести людину. Власне, більш глибоко це питання і вирішили дослідили автори молодіжного фантастично-драматичного фільму «Матриця часу» (Before I Fall) режисера Рі Руссо-Янга і сценариста Марії Мадженті за взятим за основу романом Лорен Олівер «Перед тим, як впаду».
Дія відбувається в досить заможній громаді, і герої сюжету - компанія з чотирьох дівчат пдлітків – Сем, Ліндсі, Кент та Еллі. Вони разом жартують, батьки тут майже заохочують вільність почуттів та поведінки, а головна героїня Саманта наівть мріє втратити цноту на побаченні ввечері. Проте вечірка розстроюється, оскільки туди приходить головна «соціапатка» - Джульєт Сайкс. Розпочинається сварка, дівчата сідають в машину і потрапляють в ДТП. І…все розпочинається знову.
Загалом, можна сказати, що стрічка виконана в стилі класичної історії «День Сурка» (зараз – Купідона), проте в цілому це такий екскурс у світ сучасного молодіжного життя, де навіть економічне благополуччя не згладжує проблеми підліткового максималізму, де все так само важлива боротьба серед однолідків – за самоствердження, за право бути лідером, проте в цьому ж віці стає постає питання вибору іти складним шляхом діалогу та примирення – і який саме буде вірний, коли є можливість «перебирати» їх безкінечно – виправити свою помилку у коханні, зробити виклик оточуючому світу у екстравагантності, або…
Можна відзначити чудову операторську роботу, вона розкриває драматизм сюжету, так і влучними ракурсами – красу природи краю, - в холодних кольорах, проте це підкреслює скоріше не ворожість – а глибину і силу характерів героїв. Сюжет розвивається не досить динамічно, тим більш автори намагаються зробити акценти на повторюваності, проте іноді в перших повторах занадто цитуючи деталі – думаю, щоб в «наступних» показати таку собі еволюцію героїні.
Щодо акторської гри – акторка Зои Дойч передала зміну характеру героїні – від злості до такого собі споглядального спокою, врівноваженої мудрості – загалом того, що приходить з роками. Дуже цікава роль вигнаниці Джульєт – скуйовджену соціапатку зіграла справжня красуня Олена Кампуріс. Підбірка акторів головного і другого складу відображає сценарний задум, і загалом відображає благополучну з точки економічного стану, і все рівно амбіційний настрій – це завжди з молоддю, в якої знайдеться «змагальний» настрій.
Як підсумок. «Матриця часу» - це фільм, спрямований на молодіжну аудиторію, проте «як варіант» не розчарує і дорослу. Взагалі, не роблячи зайвих амбіцій, автори змогли розкрити поняття безкінечності вибору, проте в контексті того, що в реальності він завжди один, те, що завжди і за образою, поразкою, конфліктом – є і життя далі, яке варте, щоб один-єдиний раз зробити зусилля і пережити, і хто знає яким дарунком буде подальше життя.
Недзельницький Андрій

Що якби…
Поки я не впала.

Беремо «персонажок-типажок» із фільму «Розпусні дівчата», вимішуємо в «Дні байбака», додаємо сюди фатальності з призабутого «Якщо лише» (If Only) і далі за смаком….

Випускниця американської типової школи після автокатастрофи переживає один і той самий день неодноразово. В неї буквально буде сім п’ятниць на тиждень. Це постійно буде 12 лютого від 06:30 до 24:39. Зої Дойч зображує налякану, розгублену, переважно заплакану школярку, котра не розуміє, що за дежавю з нею відбувається. Хоча після третьої п’ятниці начебто все розуміє, але нікому не каже…фаталістка… Вона має трьох подруг, з яких Ліндсі верховодить ними і в тому числі нашою героїнею. Це щодо сюжету.

Щодо зауважень. Акторський склад, що грає тут школярів сміливо може перейти в іншу якусь картину і зіграти там випускників магістеруму університету, які стоять перед проблемою вибору фаху, захисту диплому і т.д. Ну якось не дуже вони схожі на прищавих підлітків. У залицяльника Кента голос в оригіналі скоріше як у тата, аніж як в пізнього пубертата. Слабенько, як на мене, по-аматорськи зіграли свої ролі мама Сем (схожа на Дженіфер Лав Г’юїтт), маленька сестричка (Ізі) та обидві подруги (Еллоді та Еллі). І у книзі, і у фільмі Саманта переключається із, ззовні крутого красунчика, Роба (також нічого аби ми повірили в його антипатичність, у книзі це просто гівнюк) на згаданого телепня Кента. Чого б це? Де мотивація? Де зачіпка, де та «хімія між героями», яку люблять згадувати кінокритики? Ой, ну де б там дівчина такого типу звернула увагу на Кента?! Не смішіть мої капці. Нудний, наляканий, затиснутий, скутий, бубнить щось. Схожий на кольорову та звукову атмосферу фільму – типу депресивний кінець листопада, а не середина лютого.

На постері та обкладинці вітчизняного видання книги («Before I Fall») Саманта у зимовій шапочці. В одній сцені із сестричкою вона буде у тій шапочці. У фільмі вона переважно буде з розпущеним волоссям а-ля Софія Ротару поч. 1970-х. У двох видах одягу – день же проживає один і той самий хоча й двох варіантах. Наприкінці вона втілиться в таку собі амазонку-емо на вигляд і у вчинках. Після нещодавніх персонажів Зої Дойч в нашому прокаті у комедіях 18+ (Розпусний дідусь, Кожному своє та Чому він?) ну точно з годину змушуєш себе переконати, що вона зараз не розсміється нам з екрану «А ви мені повірили?! Realy?!))». Незрозуміло по фільму, що саме гнітить Саманту – страх перед неминучою смертю чи шок від того, скільки поганого вона та її компанія зробили ровесникам і якою черствою вона була до батьків. Чи все це разом.

День Купідона. Це в них 12 лютого таке свято. Типу репетиція перед Св. Валентином. Ще до нас не дійшло. Цікаво чи буде ще з часом третє свято, наприклад, 16 лютого – День Валентина-2 або День Амура…

Відмінності з книгою. Назва книги – «Поки я не впала» (Before I Fall). «Матрицю» видно додали аби заплутати фанів Нео)) Справжній кайф, коли щойно прочитав книгу, яку ось екранізовано. Без прочитаного фільм видався б дуже слабеньким. А забрати Зої Дойч, то й взагалі можливо тягнув би лише на DVD-реліз. Відмінності несуттєві. Донжуанський вчитель у фільмі викладає історію, у книзі – математику. До образу його екранного героя теж питання. У книжці Роб міг би бути із якоюсь Геббі, у стрічці ж шкодує, що не з подругою Сем. Дівчина з невдалої сім’ї у книзі Кейті, тут вона Анна. Аутсайдерка Джулієт описується як незвичайної краси і грає її така ж акторка, але постановники зробили з неї бабу-йожку-єті, від якої мали б собаки або тікати, або гавкати, підгинаючи хвости. В Джулієт прізвище Сайкс, тоді як у першоджерелі - Сиха. Її фраза з книжки «Ти – с…» замінили на більш м’яке. Загалом же книжка більш цікавою видалася. Ніяких особливих прийомів режисерка не застосувала. Навпаки у спостережливого глядача або питання виникатимуть одне за одним, або у неуважного фільм зітреться вже наступного дня.

На перших хвилинах Сем в машині каже «Еджком» - це прізвище Ліндсі (за кермом). Джулієт вони обзивають «Норма Бейтс» - це героїня серіалу «Психо». В книжці вони всі верещать «Психа» та імітують хічкоківські несамовиті удари ножем.

Що хорошого. Дебютна книжка Лорен Олівер (написана авторкою на BlackBerry в метро) і фільм по ній вчать жорстоких підлітків бути добрими. Всіх глядачів будь-якого віку сюжет змусить хоч на якийсь час, нехай лише на період кіносеансу навіть, переглянути своє ставлення до рідних, близьких, друзів, ворогів. Насолодитися змогою піти в кіно, погризти попкорну (якщо любите), сісти на авто після сеансу (якщо є), обійнятися з коханою людиною (якщо є), порадіти сонечку чи хмаринам чи дощу, самому факту життя!

Зої Дойч довела, що різнопланова акторка. За її майже бездоганну гру без нижчепоясних американських приколів, за хорошу моралізаторську ідею переглянути свої вчинки і т.д. поставлю 6 балів. Фільм вже відбив свій бюджет на цей момент ($5 млн. vs $14 млн.). Наситивши флешбеками, можна було б створити серіал на 8 епізодів по 26 хвилин.
Залишилися питання – а якби героїня всіх попередила «Я точно переживала цей день, я точно знаю що відбуватиметься, ось дивіться і спостерігайте лише, не дайте аби я померла о 24:39…». Якби це був хлопець, то він у цій ситуації хоча б зіграв в лотерею або зробив спортивну ставку на п’ятничний вечірній матч))? Адже так було у не одному фільмі про перестрибування в часі.