Мотылек

Мотылек - новый проект датского режиссера Михаэля Ноера, который до сели не отличался на голливудских холмах ничем примечательным... никто о нем не знал и знать не хотел... ему не наливали шаровое кофе в кафешках... не задаривали подарками рвущиеся к успеху актеры... и не ломились в автобус полуголые фанатки... пока что.

Его голливудский дебют основан на одноименной автобиографичной книге, которая рассказывает нам историю Анри Шарьера, ошибочно обвиненного в убийстве и приговоренного к пожизненному каторжному заключению в островной тюрьме во Французской Гвинее.

Мотылек получился очень воодушевляющим фильмом, показывающий нам возможности одержимого человека, который ни на секунду не допускает мысли о том, что его жизнь закончена, не смотря на то, что именно это настоятельно пытается ему внушить абсолютно все его окружение.

Драмма выдержана очень хорошо... Михаэль Ноер совершенно не выглядит новичком в этом фильме... особенно он хорошо справился со своими актерами. Я стал фанатом Чарли Ханнема еще с самой первой серии потрясающего сериала "Сыны Анархии", в котором он переиграл самого Рона Перлмана. И даже не смотря на его отвратительнейшую игру в первой части франшизы "Тихоокеанский Рубеж")) Он потрясающ в Мотыльке. Он воистину передает человека одновременно одержимого и отчаявшегося.

Так-же неплох в этой картине был Реми Малек, хотя номинация на Оскар у него в этом году, скорее всего, будет за другой фильм.

Друзья... обязательно посмотрите этот фильм... он прекрасен. Не обязательно идти на него в кинотеатр и вываливать кучу денег за просмотр и попкорн... но обязательно посмотрите... потом мне спасибо скажете.

Принадне світло свободи або Пекло під сонцем
Можна сказати, що тюрма і заклади, побудовані за принципами пенітенціарної служби – це ті місця, де людина найменш належить собі, і які часто замінювали принцип «виправної/лікувальної функції» на принцип помсти та тортур. Власне, цей аспект знайшов відображення у фольклорі багатьох країн, і особливо значних форм набував у країнах «колоніальних епох». Однією з таких була і Франція початку 20-го сторіччя, і історію, однієї з небагатьох особистостей, дрібного злочінця Генрі Шар‘єра, якого не зламала система. Спочатку історія була втілена в автобіографічному бестселері, а потім двічі потрапила на екран – спочатку в 1973 році – і ось вже в 2018 стрічка «Метелик» режисера Міхаеля Ноера познайомить глядача з трагічною та захопливою долею в‘язня.
Отже, вправний зламник сейфів, на прізвисько Метелик, жив одним днем, в нього був талант і щастя злочинця, кохана дівчина, і своя «зграя». Проте – друзі «повісили» на нього звинувачення у вбивстві, а суд – засудив до довічного. Власне, це був майже смертний вирок – оскільки засуджені працювали у французьких колоніях, в надзвичайно важких умовах, а покаранням за втечу було страхітливе ув‘язнення в одиночній камері, чи просто «пансіонаті» на Острові Диявола. В перші дні ув‘язнення герой познайомився з юним, «зеленим» колишнім багатієм-білоручкою Луї Дега, що підробляв цінні папери – спочатку для Генрі юнак був фінансовим джерелом на першу втечу, а потім – справжнім другом.
Що можна сказати? По перше, це історія, що може траплятись одна на мільйон. Одна, не стільки в контексті втечі, проте в контексті, скільки може витримати людина – самотності, коли ціна поразки були сумарні сім років в одиночній камері, коли воля закінчувалась, ще не розпочавшись, коли більшість просто сходили з розуму… Автори блискуче передають історію коли колишній денді з Парижу проходить усі коли пекла, коли товариш «Метелика» - Луї, з наївного юнака стає бувалим «зеком». Саме це і передали виконавці головних ролей – Чарлі Ханем і Ремі Малек – втіливши персонажів майстерно і з «родзинкою». Авторам вдалось передати «пекло в джунглях», усі грані побуту в‘язнів, що навмисно принижували людську гідність, де виживав сильніший, контраст між буянням природи і згасанням людського духу – більшості. Загалом, сам дуже сильний сценарій дав розкритись таланту як акторів, так власне і продемонструвати відмінну операторську роботу.
Як висновок. Стрічка «Метелик» є одночасно оспівуванням людського духу, якого вабила і буде вабити свобода, як метелика – світло свічки, так і засудженням, викриттям консервативних форм пенітенціарних систем, що базуються на меті фізичного і духовного знищення особистості, які досі практикуються саме наддержавами. Цю стрічку не можна вважати фільмом вихідного дня, проте яка дасть змогу замислитись над поняттям того, що деякі форми «покарання як помсти» саме по собі є іншою формою злочину по відношенню до людини.
Недзельницький Андрій

Я програв, але ж хіба я схожий на переможеного?
Стрічка «Метелик», власне як і книжка, це автобіографічна історія Анрі Шар’єра, якого несправедливо засудили за вбивство та винесли вирок у вигляді довічної каторги у Французькій Гвінеї.
Цей роман, мені нагадав класику французької літератури, роман О.Дюма «Граф Монте Крісто». Обидва французи, тим чи іншим чином пов’язані з морем, несправедливо засуджені за те, чого не коїли. Обома керує жага до життя та бажання вибратися на волю. Різниця полягає у загальному контексті подій (історія Едмона Дантеса відбувається в 19 столітті, а Метелика в 20ст.), а також в кінцевій меті, яку вони ставлять перед собою. Прагнення Едмона – помста, яка керує ним від самого початку. Саме це, впродовж усіх років ув’язнення, змушувало його триматись, працювати над собою та заради своєї мети. Що ж керувало Анрі? Невимовна жага до життя та бажання бути вільним, ось те, що допомогло йому не здатись, не опустити руки, коли здавалося б, що виходу вже нема. Пройшовши безліч перепон, випробувань, які, зламали б багатьох, відчувши на собі зраду, Анрі ставав лише сильнішим, не втрачаючи при цьому людяності, що засвідчують його стосунки з Дега.
Та чи кожен здатен на таке? Чи вистачить снаги пройти крізь таку кількість випробувань і не зламатись? Більшість здаються і ламаються і не під таким тиском обставин, зраджуючи власним переконанням і цілям.
Це фільм про людяність, про силу волі, про незламний характер та непереборну жагу до життя. Чи сподобався мені цей фільм? Так. Хоча не скажу, що поставила б 10 з 10. Стрічка емоційна, з глибоким підтекстом та смисловим навантаженням, але все ж трохи затягнута і за рахунок цього не вистачало динаміки і моментами ставало нудно. Варто подивитись тим, хто вважає, що доля до нього не прихильна, хто впадає у депресію через відчуття нереалізованості. Можливо варто просто припинити жити одними мріями, а піднятись і почати рух у напрямку до їх здійснення?