Гіркі жнива історії
Трагедія Голодомору 1932-33 року стала однієї з самих жахливих сторінок в історії України, забравши безліч людських життів. До неї привертали свою увагу історики, композитори, художники, письменники, - і звісно ж, кінематографісти. Одним з найбільших відомих картин можна…
Гіркі жнива історії
Трагедія Голодомору 1932-33 року стала однієї з самих жахливих сторінок в історії України, забравши безліч людських життів. До неї привертали свою увагу історики, композитори, художники, письменники, - і звісно ж, кінематографісти. Одним з найбільших відомих картин можна назвати «Голод-33» режисера Олеся Янчука, що зібрала ряд нагород і стала одним з класичних кінематографічних еталонів. І ось в 2017 на екрани України вийшов фільм режисера Джорджа Менделюка «Гіркі жнива» (англ. Bitter Harvest/робоча назва «Врожай диявола») —за сценарієм Яна Ігнатовича.
Трагічні події того періоду розгортаються на тлі кохання дівчини Наталки та сільського парубка, талановитого художника, Юрія, в любовному трикутнику тут присутній і його суперник – комуніст Микола. Аж ось в Кремлі виступає директива – будь-якою ціною виконати план хлібозаготівель – побудований таким чином, щоб зламати опір селянства, загнавши його в колгоспи. В Україну вступають російські продзагони, і українцям потрібно зробити вибір…
Отже, про те, що викликало симпатію. По-перше, це надзвичайні, красиві декорації фільму, і незважаючи на настрій картини – соковита картинка, вміла робота з кадром, та музичним супроводом. Автори не почали гнатись за натуралізмом «жнив смерті», а сконцентрувались на ліричній історії та історії протистояння – і це творцям більше, ніж вдалось, саму картину можна дивитись і насолоджуватись.
Проте, думаю слід і сказати про вади. Основною можна назвати величезну кількість кліше та намагання майже силоміць нав‘язати глядачу «акценти», при чому ці прямолінійні намагання йдуть не на користь самим «акцентам». Основною, мабуть, є пряме бажання звести події виключно до конфлікту «українського» і «російського» світів. Звісно, бійці продзагонів – це лише і виключно росіяни, в кращому випадку «сірі плями» в кадрі, а в найгіршому – харизматичні збоченці, в той час як українці – зідеалізований образ сміливих, успішних і виключно людей, що мали відношення до української національної революції, з підбіркою фраз, характерним для зображення періоду, скажемо, Запорізької Січі.
Також можна відзначити ряд значних невідповідностей, які просто таки кидаються у вічі. В селі, «яке докорінно змінила радянська влада», вже дванадцять років по закінченню громадянської війни нема ані натяку на присутність влади У.С.Р.Р., типу райкому або комнезаму. З українців-комуністів є лише парубок Микола, в образі якого легко можна прочитати образ Миколи Хвильвого, в уста якого в місті автор вкладає самі цитати письменника, як наприклад: «Європа — це досвід багатьох віків. Це не та Європа, якій Шпенглер оголосив «присмерк», не та, що гниє, і до якої вся наша ненависть. Це — Європа грандіозної цивілізації, Європа — Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т. д.» Власне-то він внесений демонстративно-уривчасто - для повчального прикладу неможливості співіснування лівої ідеї в контексті українського патріотизму. Плюс звісно такі невідповідності, як акцентоване носіння кулону-тризубця, крики в пивній «Слава Україні! Героям Слава» (радянський Київ 30-х – на хвилиночку) і безліч моментів вирішених власне для «правильних» акцентів.
Гра акторів. І знову – це саме той момент, за який все-таки можна поставити фільму «плюс». Найбільш органічно і проникливо зіграла британська актриса Саманта Баркс – у ролі коханої головного героя, що блискуче втілила і свій щасливий період закоханості, і власне трагічний – безвиході і відчайдушної волі у бажанні боротись. Макс Айронс в образі Юрія – це людина, що робить свій вибір як у творчості, так і в житті – спочатку він намагається грати за правилами системи, а зневірившись – вибирає шлях боротьби. Героям «протилежної сторони», як наприклад актору Тамер Хассану в ролі більшовика Сергія, просто таки не дав розкритись сам сценарій – вони виглядають майже роботами. Зазвичай, образи «другого плану» тут колоритні, цікаві, але у більшості передбачувано-хрестоматійні.
Отже, як висновок. Фільм виявився, на відміну від реальності, не натуралістично-жорстоким і складним, і одночасно - дуже цікавим з естетичної точки зору, це той момент, що дійсно не розчарує. Він більш привабливий грою акторів, і декораціями (в деяких ми легко вгадуємо Музей Пирогово), проте з історичного боку не може претендувати на історичне багатопланове полотно, що відображало складність соціального устрою українського села, - на момент однієї з найбільших трагедій в історії України.
Недзельницький Андрій
Гіркі жнива історії
Трагедія Голодомору 1932-33 року стала однієї з самих жахливих сторінок в історії України, забравши безліч людських життів. До неї привертали свою увагу історики, композитори, художники, письменники, - і звісно ж, кінематографісти. Одним з найбільших відомих картин можна…
Читать полностью
Те, що фільм знятий про Україну, Голодомор і про справжні історичні події, ще не робить його хорошим. Ледве домучив до кінця - поверхнево, драма створюється примітивними штампами, з посередньою акторською грою, і ще сільські дівчата доглянуті як моделі
ответить