Белый лебедь

Соня Хеле – это ярчайшая персона фигурного катания, как ХХ , так и ХХI столетия, вошедшая в история, как единственная трехкратная олимпийская чемпионка и голливудская актриса, чей «Белый лебедь», на всегда останется в памяти американского кинематографа.
Но несмотря на невероятные достижения, ее жизнь полна глубокой драмы и именно об ее стороне, пойдет повествования, отразившиеся в одноимённом фильме «Соня Хеле – Белый лебедь».
Все началось с того, что еще с раннего девства Соня, имея богатых родителей, могла позволить себе все, в том числе и обучения в самых разнообразных видах спорта. Но более всего ее привлекало фигурное катание, где с каждой тренировкой - результаты превосходили все ожидания. И далее победа за победой, соревнования, турниры и конечно же Олимпийские игры.
И именно в этот момент ее триумфа, Соню приглядел голливудский продюсер, позвавший Соню в Лос-Анджелес, вкусить плоды еще большей славы и всемирной любви. Но все ожидание превзошли реальность. Все ее фильмы имели ошеломляющий успех, она стала невероятно богатой. И, казалось бы, что еще можно желать норвежской девочке. Но внезапно умирает отец, и то ли от горя, то ли непонятно что случилось в ее голове, Соня пускается во все тяжкие – море алкоголя, беспорядочные связи, бестолковые браки и полное отсутствие тормозов – привели Соню Хеле к полной разрухе и банкротству. И сможет ли она найти в себе силы подняться, и сможет ли ей кто-то в этом помочь, вы сможете увидеть сами, посмотрев биографическую драму «Соня Хеле – Белый лебедь».
Но что я могу в целом сказать за фильм, очень много неточностей, плохая игра актеров, как в обычном малобюджетном фильме. Биография настолько перекручена, что начинаешь путаться в фактах.
Но это сугубо мое мнение. А вам желаю получить свои эмоции, от просмотра драмы «Белый лебедь.»

Зліт і падіння «білого лебедя»
Біографії відомих спортсменів, акторів, письменників, людей, що досягли вершин успіхів у своїй діяльності завжди надихали кінематографістів – часто щоб самим досягти висот. Норвезька режисерка Анне Севітскі взяла за основу свого фільму «Білий лебідь» історію своєї співвітчизниці - акторки, спортсменки, і «жінки свого часу» в Голівуді- Соні Хені, життя якої супроводжували карколомні злети і падіння.
…Історія стрічки розпочинається саме тоді, коли Соня вже пішла зі спорту, завоювавши три золота Олімпіади - в 1928, 1932 і 1936 роках – і виступала у льодових шоу. Саме тоді її і помітив Дерріло Занук з Fox Studios, який зробив її однією з найбільш високооплачуваних актрис того часу; продюсер Артуро Вірц, влаштував для неї тур балету на льоду під назвою «Голлівудське ревю льоду». Саме з цього і розпочалась карколомна історія вечірок, романів, - і власне та імпульсивність, авантюризм, і азарт, що піднесли жінку на Олімп – врешті-решт стали причиною її падіння, хоча і після нього доля «не забула» свою колишню улюбленицю.
Головне – це просто красива стрічка. Вона «ілюстрована» чудовими номерами на льоду, декораціями, які передають дух епохи 30-х – 50-х років; кольорова гама відповідає настрою – а чи це яскраві кольори - запальні ритми шоу, настрій тріумфу, а чи тьмяні – тривоги чи життєвої поразки. Сценарій (Метте М. Больстад, Андреас Маркуссон) виглядає цільним, проте оскільки хронометраж картини неповних дві години, то багато моментів біографії ілюстровані «бігом» (а якщо зважити на вставки танцювальних номерів),- і глядачу іноді важко «розгледіти» часові рамки екранного дійства. Мабуть, це і був певний задум історії про «скороминущість життя», але… Операторська робота, робота з звуковим супроводжуванням виконані чудово, так само можна повторитись, що так само вдало підібрані декорації та розставлені акценти.
Гра акторів. Власне, оскільки це норвезька стрічка – то авторам було легше передати характери і типажі своїх співвітчизників. Головну роль виконала Іне Марі Вілманн, розкривши образ того самого «білого лебедя» - особистості, яка в кар’єрі і своєму оточенні не хотіла бачити нікого кращого за себе, не вважала за потрібне рахуватись з думками ані родичів, ані продюсерів, ані друзів – як, наприклад, її секретарка і подруга Коні (Валін Кейн); це ж можна було віднести і до її особистого життя, хоча врешті-решт, розуміння її друга життя і врятувало її від бідності… Акторський склад підібраний досить гармонійно, - і відповідно, не переграючи, передають настрій і ключові моменти біографії героїні.
Як висновок. Стрічка вийшла цікавою, яскравою, проте не контрастною за змінами «настрою», як байопіки Голівуду, більш з плавними переходами: її можна порекомендувати як історію життя непересічної особистості – з ілюстраціями картин «солодкого життя» Голівуду 30-х-40-х років.
Недзельницький Андрій