Аннабель: Создание

Це четвертий фільм у швидкозростаючій франшизі продюсера Джеймса Вана "Закляття" відбувається в середині 50-х років, після 12-річного прологу, в якому ми дізнаємось про трагедію, яка спіткала майстра-лялькара і його дружину - втрата доні під колесами авто. Наразі родина запросила до свого будинку черницю і сиріт, яким після закриття притулку просто нікуди іти. І хіба могла пара знати, ща їх мертва дочка не збирається ділитися своїми іграшками? Пан Маллінс не дозволяє гостям заходити до кімнати його покійної доньки, але ж заборони ваблять...
місцевість нагадує культову картину Ендрю Уайта «Світ Христини», в якій зображена покалічена молода жінка, що лежить в полі спиною до глядача, а двоповерховий будинок вимальовується на відстані. Завдяки вкладу творця-дизайнера Дженніфер Спенс і DP Maxime Alexandre від цієї картини стає ніяково; схожі почуття виникають коли споглядаєш на скалічену хворобою Дженіс (Talitha Bateman).
Знову опинившись в кімнаті Аннабель, Дженіс опиняється віч-на-віч з тим, що виглядає мертвою дівчинкою. «Допоможеш мені?», - запитує примарна незнайомка на що Дженіс відповідає: «Що тобі потрібно?» «Твоя душа!» - скрикує істота, після цього відбуваються містично - жахаючі речі.
Протягом всього фільму можна помітити маніпуляції з освітленням, звуками, в певні моменти герої розмовляють пошепки, змушуючи дослухатись до їх слів, тим самим стаючи більш уразливими до того, що от - от станеться...
Моментами було досить лячно, але хотілось би більше напружених сцен, тож чекатимемо продовження.

"Аннабель: Создание" или "Аннабель 2" это вторая часть спинофа франшизы "Проклятие", которая рассказывает нам историю появления в этом мире известной куклы по имени Аннабель, в которой, предположительно, жил демон, устраивающий людишкам всякие пакости.

Не буду ходить вокруг да около... первая часть была полнейшим шлаком и, вместо страха, лишь вызывала желание спать, по-этому надежд на то, что вторая часть окажется лучше, у меня, лично, не было никаких пока я не услышал, что режиссером данной картины станет Дэвид Сандберг, который до этого снял отличный ужастик "И гаснет свет...". Именно из-за того, что мне очень понравился его предыдущий проект, я и решил сходить на "Аннабель: Создание" и разузнать, правда ли из того места у режиссера растут руки и голова.

Готов признаться, что я получил удовольствие от просмотра этого фильма. В нем присутствует тепло и шарм фильмов 80-х и 90-х, в которых действия происходят на американских ранчо по среди пустыни. Лично я обожаю подобное кино.

Начнем по порядку... с минусов... персонажи невероятно тупые...я знаю, что они такие во всех ужастиках, но в этом случае деградация прямо на лицо... после фильма я задал себе несколько вопросов типа "почему ?" и понял, что если бы главные герои еще в самом начале фильма задействовали хоть один процент от используемых 10% силы мозга, пусть даже и американского, то несколько вполне логичных действий могли бы предотвратить все те ужасы, которые спослала на них Аннабель. Кстати, я всегда считал подобные элементы проявлением ленивого сценария... зачем думать и напрягаться, чтобы создать благоприятный случай, который заставит персонажа зайти в нужную комнату, если его можно просто сделать тупым... ведь тогда он сам туда пойдет... так ведь намного легче.

Еще один из минусов этого фильма это предсказуемость событий...клянусь вам, из двадцати резких и страшных моментов всего один был для меня нежданчиком... все остальные разы можно было вплоть до секунды понять когда и что произойдет и это очень расслабляло... а ведь именно этого фильм ужасов и не должен тебе позволять делать.

Большим плюсом этого фильма я считаю его клишейность... именно благодаря тому, что я все это уже видел, только в профиль, мне фильм понравился... я с удовольствием понастольгировал, окунувшись в атмосферу Техасской Резни бензопилой или Пятницы 13... Было видно, что клишейность этого фильма была преднамеренной и целенаправленной, ведь все было сделано красиво и умно. Чувствовалось, что создатели не просто создают дешевый плагиат на старые ужастики, а преподносят им дань уважения.

Я рекомендую "Аннабель: Создание" или "Аннабель 2" всем любителям подобного жанра... не ожидайте увидеть что-то революционно новое... такого не будет... просто расслабьтесь и окунитесь в детство.

Магія зла.
Така природа людської натури – їй завжди легше ототожнювати поняття, що невидимою аурою охоплюють життя людини – як добро, зло, кохання, ба навіть удача - з конкретними символами. Магічним предметам, в яких сконцентрований певний зміст присвячували багато художніх творів в самих різних царинах мистецтва, а жанр кіно, мабуть, відобразив ці уявлення в усій їх багатогранності. Так, персонаж міської легенди, про одержиму ляльку Анабель стала центром всесвіту «Закляття» - ставши одним з центральних «героїнь» фільмів «Анабель», «Закляття», та стрічки, яку ми розглянемо зараз – «Анабель: Створення» режисера Девіда Ф. Сандберга.
…Отже, родина Малінсів – Семюель та його дружина Естер запрошують, після закриття сиротинця, групу його вихованок, яку очолює сестра Шарлота. І все було б нічого, це був би один з найкращих періодів життя дітей, проте їм прийдеться зустрітись з жахами витвора лялькаря – лялькою Анабель, що таємничим чином пов‘язана з загиблою дванадцять років тому дівчинкою подружньої пари - Бі.
Власне, самі творці фільму пішли традиційним шляхом розвитку успіху – оскільки три фільми «Всесвіту Закляття» зібрали 895 млн. доларів при загальних інвестиціях у 66,5 млн. В даному випадку ця схема є досить типовою для фільмів жахів - тепер події відбуваються в сільській місцевості, на відміну від першої «міської» частини. Сценарій виглядає досить міцним і логічним, акцент тут був зроблений саме на містицизм, а не на, як кажуть, «м‘ясо». Кольори картини в більшості сутінково-темі, проте тут можна зустріти і теплі, і м‘які відтінки. Окремою родзинкою стрічки можна назвати і чудову стилізацію під 50-ті роки XX сторіччя – з любов‘ю і уважністю до, як кажуть, «одноетажної Америки», тих часів…
Гра акторів. Загалом, вона рівна, витримана у відповідності до тих самих, глибоко класичних типажів – а чи майстер, що його зіграв Энтоні ЛаПалья, а чи його дружина Естер – акторка Міранда Отто. Проникливим є один з центральних персонажів – дівчина, що переживає наслідки поліомієліта – Дженіс – юна акторка Таліта Бейтман. І звісно ж, лялька Анабель, велична, у своєму жахливому образі – таке собі втілення, портал для химер зла.
Якщо зробити висновок, то дана стрічка є продовженням - у його найкращих традиціях - вдалого починання, що зробили автори, звернувшись до атмосфери побуту США золотої епохи процвітання 50-х, коли головним викликом були страхи потойбіччя….Теми, настільки вдалої, що в проекті є продовження роботи над всесвітом - «Закляття 3». Наша ж картина є, звісно, не такою новаторською, як перша стрічка, проте разом з містичною атмосферою, буде цікавою кому близька історія демонічної ляльки, ще одною історією, про надзвичайну магію речей, що є фактично, витвором мистецтва…
Недзельницький Андрій