Вечеринка

Вечірка «по-європейські» або Ціна відвертості
На щастя, кіножиття не складається лишень з популярного та блокбастерного кіно – в Україні існує чималий інтерес і до артхаусного, незалежного кіно. Одним з представників компаній, що розвивають «нетрадиційний» напрям можна назвати компанію KINOVE - незалежного дистриб’ютора авторського інтелектуального та естетичного кіно в Україні: яка напряму дистанціюється від власне поняття «артхаус» - щоб не «звужувати» аудиторію, адже «нешаблонні» кінороботи часто цікаві і глядачам з широкого загалу. Саме представники даного кінопрокатника 21 грудня у кінотеатрі «Київ» представили британський фільм режисера і сценариста Саллі Портер «Вечірка»
Отже, одна з головних героїв фільму, Дженет (Крістін Скотт Томас) отримує призначення міністра в «тіньовому кабінеті» уряду – це той шлях, який вона долала крок за кроком, був її ціллю і мрією. Вона збирає близьких друзів, колег по партії – на імпровізованій вечірці – саме в понятті спокійного вечора з печивом і вином відсвяткувати знаменну подію. Сюди приходить і Ейпріл (Патріція Кларксон), зі своїм другом Готфрідом (Бруно Ганц), що вважає себе «народним цілителем», також - професор Марта (Черрі Джонс) та її партнерка Дженні (Емілі Мортімер), банкір Том (Кілліан Мерфі), що чекає на дружину Мері-Енн… Все ніби іде в чинному аристократичному ключі, проте ось Білл робить заяву, що він дуже хворий, проте хоче піти від дружини – і лавина прихованих емоцій, недомовок, тайних зв’язків роздмухує справжню пожежу пристрастей між учасниками.
Якщо проаналізувати, то стрічка «Вечірка» - представниця того роду фільмів, дія яких відбувається в стінах лише одного дому, де нема «акторів другого плану», проте з кожним новим «заходом» у дискусію між героями, напруга зростає. Так, за допомогою цього прийому (як приклад, в цьому контексті можна згадати фільм Романа Поланського «Різанина» («Carnage»)) авторка показує, як протиріччя, що роками накопичувались, руйнують стосунки між людьми, і поряд з цим – ми можемо бачити розріз сучасних для Європи проблем і тенденцій. Як, наприклад – все більш зростаючу і часто домінуючу роль жінок в політичному, культурному процесі, які стали настільки самодостатніми, що чоловіки часто виконують роль візитівки при такого роду леді. Це ріднить, наприклад, Білла і Готфріда – в той час як їх дами – успішні жінки, самі вони займаються філософськими диспутами або практиками псевдоцілителів – а в контексті вагітної Джінні вони не потрібні навіть як сексуальний партнер при штучному заплідненні. Можна сказати, що кожен діалог, торкається певної суспільної проблеми, і протистояння – наприклад, бюрократичної безкоштовної та платної і швидкої медицини, між високими матеріями філософії та прагматичним підходом людей зі світу фінансів, між питанням ідеалізму на початку політичних кар’єр, - та реалізмом у кінці….
Технічно фільм виконаний в чорно-білому стилі – власне, це і допомогло зробити акцент на діалогах та емоціях героїв – і у незвичному хронометражі в 71 хвилину, проте який вповні дозволяє розкрити зміст зростаючої напруги. Акторський склад (тут, нагадаю, є лише головні герої, включно з незримою Мері) підібраний таким чином, що вповні розкриває типажі, рівні за своєю роллю у повествуванні, хоча я б виділив образ Білла, зіграного Тімоті Споллом – образ людини, що ніби-то виринає з тіні своєї дружини, - щоб, як ми розуміємо, зруйнувати не одну долю…
Як підсумок. «Вечірка» - зразок цікавого європейського кіно, яке, використовуючи класичні засоби, анатомує проблеми та течії сучасного суспільства. Так, для поціновувачів нестандартного кіно багато з використаних прийомів не будуть чимось незвичним, проте дозволять насолодитись цікавим розкриттям образів та замислитись і над своєю роллю в бурхливій течії історії.
Недезльницький Андрій