Страна, год:Украина, 2020
Жанр: мелодрама
Режиссёр:Михаил Ильенко
Актёры:Дмитрий Линартович
Премьера в Украине:20.08.2020
Продолжительность:1 ч. 56 мин.
Рейтинг ожидания:89% (87 голосов)
В главную героиню Катерину влюбляются трое казаков. Свой выбор Катерина доверила судьбе, пообещав стать женой тому, кто сможет вызволить из плена ее брата. Двое из трех казаков погибают, пытаясь выполнить условие любимой, третьему удается спасти брата, но брат Катерины оказывается вовсе не ее братом…
Отзывы о фильме Толока 6
Комментарии
-
Ю
Юлія 06.09.2020 14:41
Фільм чудовий!!!! Захоплюючий!!!
Ответить -
А
Анна 28.08.2020 12:20
Фільм неймовірний! Дуже багато алегорій, для розуміння задуму автора потрібно чималий багаж знань історичних фактів. Рекомендую, проте врахуйте вікові обмеження, вказано 12+, проте я вважаю що потрібно збільшити до 16+ (багато сцен потрібно додумувати)
Ответить -
О
Олександр 26.08.2020 19:25
Мене фільм трохи розчарував. Окремі сцени знято дуже потожно, їхній символізм сильно вражаає. А от деякі виглялають відверто штучними, та псують післясмак від попереднього емоційного моменту
Ответить -
Т
Таня 26.08.2020 11:27
Чудовий фільм! Рекомендую всім українцям його подивитися
Ответить
-
О
Ольга 22.08.2020 02:03
Фільм перевершив очікування. Стрічки у жанрі притчі важко оцінювати - рваний сюжет, багато містики і символів. Але все зрозуміло, бо зрозумілий контекст. Однак це кіно просто мега, мене захопило. Єдине, підкачала графіка. Пробачаю, бо і так довго чекали.
Ответить -
А
анна 20.08.2020 17:37
Сегодня наконец- то сходила посмотреть этот фильм, так долго ждать и разочароваться. Первая часть про козаков нормальная, дальше намешали истории последних лет 500. Ну камон сталин и мазепа в одном фильме. А можно доснять первую часть.
Ответить
Смотрите также
| Мария | 100% | 57 |
| Еретик | 93% | 57 |
| Ваяна 2 | 91% | 33 |
| Поезд смерти | 33% | 3 |
| Отец года | 0% | 1 |
AN
Andrey Nedzelnitsky 11.03.2020 12:28
Коло толоки
Якщо казати про український кінематограф, то саме він викристалізував жанр «поетичного кіно». Його шлях, мабуть, начався з «Вечорів на хуторі близь Диканьки» Олександра Роу, які за іроніюєю долі були відзняті навіть не в УРСР. З відродженням державної підтримки кінематографа, глядачі змогли познайомитись з такими цікавими представниками жанру «фольклорного кінематографу», як наприклад, «Казка про гроші» або зовсім недавня «Пекельна хоругва». Березень, саме в Шевченківські дні, порадує поціновувачів такого роду стрічок масштабним історичним кінополотном режисера Михайла Іллєнка «Толока», створеного за мотивами балади Кобзаря «У тієї Катерини хата на помості…»
Загалом, «Толока» - це намагання осягнути історію України, починаючи з періоду Руїни до сучасності. Історія, передана через алегоричні образи української хати, як Батьківщини і її господарки-Берегині – Катерини, що виховує величезну сім’ю дітей, які волею випадку стали їй рідними. І, звісно, обряд толоки – спільного будівництва, взаємодопомоги, який знову і знову відроджує зруйновану оселю. Ми бачимо образні переходи від навал татар в період Руїни, до приходу гетьмана Мазепи, царат, конфлікт українського селянства з більшовизмом після 1917 року, Голод 1932-33, репресії, Другу Світову, «стройки века» ХХ сторіччя, які ховали під товщею водосховищ села, натяк на події в Афганістані, Чоронбиль: 12 історій трагедій і звитяги– і нарешті сучасні нам часи…
По перше, на що слід звернути увагу – це просто неймовірне поетичне осмислення самих різних епох і звуковий супровід. Так, це костюми зовсім різних епох, намагання відчути «дух часу», відчуття сакральної магії толоки. Магії зміни поколінь, в чомусь з відчуттям легкого «філософського смутку», передану через таку собі театральність дійства. Щоб вмістити більший часовий проміжок, автори зробили декорації дещо схематичними, проте контрастними (досить цікаво, що плакат ЧАЕС чомусь потрапив в епоху будівництва водосховищ). І звісно ж – гра акторів. У ролі Катерини знялась Іванна Іллєнко - власне, в цій історії важко знайти персонажа, який був би зайвий; з акторів другого плану виділив би Богдана Бенюка в ролі харизматичного Ломаки.
Перейдемо до, скажімо, того, що можна поставити не прямо в такий собі докір творцям, проте що обумовлено сучасними канонами «офіційної» української історичної доктрини. По-перше, українці тут виглядають постійним народом-жертвою; проте навіть без держави, або у формаціях до набуття Незалежності, їх вплив, зусилля по збереженню і примноженню культури, досягнення в царині науки були вражаючими. Режисер пояснив, наприклад, цю грань тим, що в самій стрічці наголошується на відродженні, після, задавалось, фатальних поразок. І, по-друге в однозначності історичних постулатів, звісно не розкрите те одвічне і фатальне змагання і боротьба за владу і вплив в самому українському суспільстві, намаганні віднайти «ідеальну ідентичність», спроби, що часто руйнували вже набуті досягнення…
Як висновок. Загалом, якщо приймати «Толоку» як точку зору на історичний процес в Україні – то це майстерна, високохудожня, стилістично закінчена розповідь, все таки більше арт-хаус, чим популярне кіно, дарма, що стрічка була «довгобудом». Вона зацікавить як і поціновувачів українського поетичного кіно, так і тих, хто в майбутньому зважиться на створення подібного кіноепосу.
Недзельницький Андрій
Рецензия была полезной?