Сплит

Фанаты "Шестого Чувства" и "Неуязвимого" наконец дождались!!!

М. Найт Шьямалан, конечно, заставил немного потерпеть. 15 лет он травил нас воплощениями своих бредовых идей... раз за разом мы шли на его фильмы, надеясь увидеть нечто хоть отдаленно достойное его таланта... раз за разом мы надеялись выйти из кинотеатра и подумать про себя "Ну, вроде не все потерянно". И раз за разом Шьямалан обрывал эти надежды!

И вот 17 лет спустя он выпускает фильм Сплит...

Сразу порадовало то, что фильм окунает вас в гущу событий уже на третей минуте фильма, не теряя ни секунды на ненужные приготовления. Никаких вам "Однажды давным давно..." или "Одним теплым апрельским утром...". Нет. Этот фильм начинается быстро и сильно. Сразу же нас знакомят с персонажем Джеймса Макэвоя и сразу показывают, что с этим парнем не все в порядке... В нем живет 23 личности... причем живут, как в советской коммуне, прекрасно осознавая о существовании друг-друга... каждая личность уникальна... от 9-летнего запуганного мальчика до строгой и жестокой женщины средних лет... И каждая личность живет своей жизнью и преследует свои личные цели...

Мне очень понравился тон фильма... настоящий триллер - затяжные моменты, напряженная музыка... в это фильме есть и никогда не утомляет.

Естественно, я хочу выделить Макэвоя... назвать его игру достойной, значит оскорбить... это было почти гениально... так натурально изображать в одном фильме сразу нескольких совершенно разных людей... это была работа настоящего мастера... как-минимум номинировать на Оскар академики были обязаны! Но нет... у них есть свои любимчики, которые номинируются каждый год, где бы они не снимались и таким ребятам, как Джеймс Макэвой придется годами выгрызать себе дорогу гениальными работами прежде чем их начнут замечать.

И самое главное, что хочу сказать - те, кто знают фильмы этого режиссера, смогут оценить этот фильм гораздо сильнее... конечно эта картина вполне достойно держится и в одиночку, однако понять ее истинное величие смогут только те, кто знаком с его лучшими работами.

Я вам очень рекомендую пойти на этот фильм... и еще больше советую перед походом ознакомиться с ранними работами Шьямалана. Поверьте это сыграет большую роль при просмотре Сплита.

8 из 10.

М. Найт Шьямалан – некогда успешный и интересный режиссер «Шестого чувства», «Знаков» и «Неуязвимого». Однако после нескольких противоречивых картин («Девушка из воды», «Явление») и парочки отвратительнейших поделок («Повелитель стихий», «После нашей эры») его новую работу я если и ждала, то с изрядной долей скепсиса. Главным поводом сходить на «Сплит» в кино был Джеймс Макэвой, который уже давно зарекомендовал себя как талантливейший и харизматичный актер - одно из немногих светил на нынешней актерской сцене, коих пересчитать по пальцам. Сказать, что он «не подкачал», значит не сказать ничего.

Но давайте для начала быстренько о минусах. Сюжет фильма звезд с неба не хватает – он незамысловат и предельно прост. Если вы видели хотя бы один фильм про маньяка-похитителя, то сюжет вас вряд ли удивит. Также недостаточным мне показалось исследование центральной темы фильма - множественной личности, да и какая-нибудь детективная линия фильму явно бы не помешала, но и то и другое упоминается либо вскользь, либо вовсе остается за кадром. Впрочем, когда это в подобных фильмах сюжет играл основную роль? Верно, всегда важен злодей, и вот он здесь закачаешься.

Джеймс МакЭвой великолепен! Вот фильм вроде бы и триллер, и в некоторой степени даже хоррор, но когда в кадре появляется он, лицо так и расплывается в улыбке. Наблюдать за ним – истинное удовольствие. Поначалу ты с довольной миной просто наблюдаешь за его игрой, а затем начинается главное – перевоплощения. Вот он, социопат-извращенец, помешанный на чистоте, а через секунду уже утонченная дама, трусливый девятилетний мальчик или же общительный модельер нетрадиционной ориентации. И тут уже хочется плясать. Довольно странно для такого жанра, но, четное слово, так оно и было. Несмотря на то, что в кадре присутствуют и другие актеры, Макэвой одним движением брови крадет весь фильм и превращает его в театр одного актера. Обидно только, что личностей заявлено двадцать три, номинально в фильме присутствует восемь, а раскрыто только три-четыре. Мало! Я бы готова была просидеть в зале и три, и четыре часа, лишь бы увидеть больше.

«Сплит» длится неполные два часа, но пролетает как одна минута. Ушедший, казалось, в тираж М.Найт Шьямалан выдал ну-просто-шикарный-фильм, в конце связав его с другим своим отличным фильмом с намеком на продолжение. Другими словами, к просмотру «Сплит» обязателен – это поистине лучшая роль Макэвоя на сегодняшний день и приятное возвращение добротного режиссера.

Рівняння з багатьма (невідомими) (особистостями)
Чужая душа – потемки
(прислів’я)
Тематика і саме питання «роздвоєння особистості» завжди хвилювало людство – часто людей з «дисоціативним розладом» вважали або чаклунами, або людьми-ізгоями, хоча в більшості – хворими, що потребують академічного лікування. Вперше у масову культуру – як мейнстрімна течія для митців – тематика «роздвоєння» прийшла з-під пера Роберта Льюїса Стівенсона у романі «Дивна історія доктора Джекіла і містера Гайда». Звісно, порівнюючи з реальними хворобливими станами, мистецьке зображення багато в чому романтизовано, і ось за цю тематику взявся режисер, (який в даному випадку виступив і продюсером та сценаристом) М. Найт Ш'ямалан – у своєму трилері жахів «Спліт», де змалював історію людини аж з 23-ма внутрішніми «особистостями».
Сюжет фільму розгортається з викраденнями «особистістю» «Денніс» трьох молодих дівчат – Клер, Кейсі і Марші – яким приготована певна роль в обряді найголовнішої трансформації всіх двадцяти трьох особистостей – у двадцять четверту. Власне, сюжет фільму пов’язаний з психологічним протистоянням, тонкою грою бранок (головним чином Кейсі) з викрадачем, точніше його «особистостями», головним чином – «Деннісом», типажем «господарський працівник», «Патрицією» - жінкою, схибленою на східних езотеричних практиках, та «Хедвігу» - недорозвиненому хлопчику-підлітку. Поряд з цим, інші особистості «виходять у світло» в контексті їх візитів до психіатра – докторки Карен Флетчер(акторка Бетті Баклі) , для якої професія замінила родину, і вона щиро і з захватом спостерігає за феноменом «багатоособистності».
Автор зміг створити сюжетно цільну стрічку, тим більш перед ним стояла надзвичайно складна задача поєднати і «багатоособистність» головного героя, і флешбек спогадів дівчини Кейсі, і власне з’єднати це з загальним перебігом історії. Власне, була яскраво помітний намір режисера зіграти на полі артхаусного кіно, з цікавими ракурсами камери і діалогами, проте, на мою думку, багато сценарних задумок були дещо пом’якшені, щоб можливо отримати більш м’який прокатний рейтинг – і лише під кінець Ш'ямалан трошки відпускає деяку самоцензуру – що дає фінальній частині дійсно справжнього драйву. А ось більшій частині фільму важко розігнати «швидкість» кінооповіді – сюжет скидає оберти, тільки почавши їх набирати. Кольорова гама стрічки – прохолодно-тьмяна, що ілюструє усю загадковість, трагедію і жорстокість Кевіна Венделла Крампа – справжнього імені власника 23-х особистостей. Відповідно і точно підібраний звуковий супровід, що дозволяє зануритись в пітьму свідомості і подій, що змальовані у фільмі.
Гра акторів. Власне, виконавець «ролей» Джеймс Мак-Евой надзвичайно впорався з поставленим завданням, проте якби стрічка була менш «делікатною» у декількох моментах – світ би зустрів взагалі культового актора. Виконавиці ролей дівчат - Клер і Марші - Гейлі Лу Річардсон та Джессіка Сула – грають все-таки як кажуть без особливого «вогника», взагалі-то можливо, що сценарій не зміг особливо вдало розіграти їх «карту», основний тягар і вдача випала виконавиці ролі Кейсі – Анни Тейлор-Джой, яка втілила цікавий і багатогранний образ. Саме вона – гідний суперник викрадачу, яка намагається переграти його на полі безумця. Цікаві також камео Найта Ш'ямалана та епізодична роль Брюса Віліса.
Власне, як підсумок. «Спліт» важко назвати стандартним фільмом голлівудської «масової культури», так само важко його назвати артхаусним фільмом. Загалом, ця стрічка зацікавить поціновувачів прихильників і тої, і іншої течії. Отже, хто хоче нарешті побачити нестандартне рішення сюжету і кіно взагалі не полишаючи комфортну реальність голлівудського стилю повествування (таке собі маскультуро-артхаусне роздвоєння)– «Спліт» Найта Ш'ямалана – саме для Вас
Недзельницький Андрій