Сильвио и другие

Дозволене лицемірство політиків або житейська …уєта …уєт.

При підготовці до Silvio автор огляду один за одним переглянув якось вже переглянуті картини Паоло Соррентіно «Il Divo» (2008), «Велика краса» (2013) та «Молодість» (2015), яка відкривала фестиваль «Молодість» у 2015-му. Це водночас і допомогло краще зрозуміти стиль режисера, і чимось заважало, адже помічаєш як певні прийомчики перекочували звідтам сюди. Наприклад, специфічна смакуюча зйомка гламурних вечірок із дуже чітким відбиванням ритмів клубної музики тощо.

«Лоро» - на початку і в кінці картини титрами тривалий час нам нагадують оригінальну назву картини. Мабуть це прізвисько Берлусконі (далі СБ) або слизького персонажа Серджіо (Ріккардо Скамарчіо), з якого стартує наратив? Ні, це давал. відміннок від займенника «вони» - «їм». Для роздумів або щоб вирішити вивчати italiano)) Чимало картин або серіалів ми бачили про лицемірство політиків, трансляціх вітчизняних ток-шоу. Ба більше, сам Соррентіно 11 років тому відзняв «Il Divo» (Дивовижний) власне про багаторазового прем’єр-міністра та міністра Італії Джуліо Андреотті та ще й з Тоні Сервілльо у головній ролі якраз вітчизняного політика найвищого калібру! В «Loro» митець розгортає свій визнаний талант в сторону сатиричного зображення ще живого діяча. СБ для багатьох є антагоністом не лише в себе на батьківщині, а й в Україні. Думаю мине небагато часу і по куму одного з найвідоміших наших футболістів захочуть пройтися і більш жорстко. Втім і тут не бракує іронії та гротеску аби висміяти пустопорожність політиків, які приходять цілком демократичним способом до влади з усмішкою на вустах завдяки іміджу «простого хлопця з народу» задля влаштування зрештою т.зв. бунґа-бунґа в себе на віллах а-ля Рамбаль-Коше та яхтах.

Фільм стартує з відверто сексуальних, але не порнографічних сцен. Спритний ділок Серджіо і його подруга Тамара метикують дістатися Рима, бо саме там крутиться-змінюється влада і маятник незабаром начебто має знову колихнутися в сторону СБ і його правої партії Forza Italia. Поступово акцент з цього дуету перейде на екс-прем’єра, якого у перші 50 хв. не буде на екрані взагалі. Все, аби дуже не спойлерити. Фільм запам’ятається цінними гарно прописаними і перекладеними діалогами, яскравими ефектними сценами, алегоріями та символізмами. Будуть там дитячий зАмок, сміттєвоз (!), карусель, батут, ягня – розумійте як хочете. Ці штуки видаються просто пастками режисера аби вибити нас, бодай на певний час, з колії. Землетрус – непогане рішення для зображення чим завершиться марнотна суєта СБ, його підручних, дівчат, які прагнуть скористатися поки ще молодим тілом аби перестрибнути в соціальній драбинці. Сподобалися сцени розкривання СБ. Спочатку він викриває сам себе. Точніше, той же Тоні Сервілльо грає друге-Я Берлусконі – якогось бізнесмена Енніо - начебто друга СБ-Сервілльо (пардон за каламбури у статті). Якось і сам СБ каже: "Я щасливий, коли обманюю" (після впарювання лівого житла жіночці). Заслуговує уваги і сцена Образного виверження вулкану (буде й «справжнє») дружиною – на 20 років молодшою Веронікою, героїня якої у справжньому житті відома актриса. Чи мені одному видалося дивним таке запізніле реагування на поведінку свого чоловіка і відсутність видимого тригера для з’ясування наболілого і всіх стосунків спільного життя зразу за 5 хвилин? У фільмі дуже гарно виглядає не лише вона, а й усі жінки будь-якого віку і не лише ті, котрі в купальниках чи без.

Хоча фільм і не претендує на Оскара і трохи поступається своєму старшому братові "Il Divo", ставлю заслужені 7,5 балів. Його вдало перемонтували для прокату в одну 150-хвилинну частину. Зовсім не розчарований Соррентіно.