С завязанными глазами

Довіритись почуттям
Так, можна сказати, що кінематограф – це частина історії країни. Зараз, в період важких часів, часів невизначеності і перманентного конфлікту на Сході України, тема АТО/ООС стала частиною повсякденного життя, в тому числі і культурного. В кінематографі вона, зазвичай, вийшла з рамок лише військових дій і операцій, і прийшла як переосмислення змалювання побутових і між-людських стосунках. Уважний глядач знає стрічку Погані дороги Наталії Ворожбит, і ось, режисер Тарас Дронь розповів ще одну історію війни і миру - у стрічці драми, більше соціальної, аніж спортивної - «Із зав’язаними очима» (назва для міжнародного прокату Blindfold). Ця стрічка компанії 86PROKAT, незважаючи на те, що тільки-но виходить в прокат, вже отримала приз кінофестивалю у Варшаві – і зараз, в рамках допрем’єрних показів була представлена в кінотеатрі Жовтень – кінотеатрі, що і в цей раз підготував, крім прем’єри українського фільму, і зустріч з творчою групою.
Отже, боєць ММА (партнером стрічки виступила UF MMA - "Українська Федерація Змішаних Бойових Мистецтв") Юлія – одна з найкращих бійців клубу. Її хлопець без вісти пропав в АТО, і вона вирішує жити далі – тепер в її житті новий чоловік, і вона йде зі спорту. Аж ось мати нареченого отримує повідомлення, що потрібно зібрати певну суму грошей, для лікування хлопця (у полоні?), і дівчина вирішує знову ризикнути.
Загалом, це стрічка не більше, і не менше – про відношення до війни тут і зараз. На перших шпальтах, в інформаційному полі, для тих, хто втратив близьких – конфлікт на першому плані, проте в конкретному, низовому побутовому – довгі роки виробили в людей почуття, скажімо цинічно, «іммунітету» «не помічати» його. Ба більше – для бізнесу це часто тягар пільг, для тих, кого не торкнулась війна – почуття остраху, тривалого, того, якому поки нема варіантів розв’язання, прикрите байдужістю. «Із зав’язаними очима», зчарована звабливим і чуйним чоловіком, хоче йти і героїня, що враз вирішила покинути своїх друзів – проте життя знову дає вибір.
З плюсів. Власне, чудова робота з «видовими» кадрами, нічні кадри – так, вони дійсно неймовірні; так само вповні відмінна і операторська робота, і музичний супровід. Цікава також тема «відсторонення» суспільства від конфлікту – життя у примарній шкарлуп одних і неможливість інтегруватись назад в суспільство, других – настільки довго невирішені питання… Проте і щодо, шпильок. По перше, деякі труднощі дрібниць – це така просто повна прямолінійність персонажів, що іноді зумовлює відчуття театральності, темп повествування, що збивається, іноді запитання – невже аж настільки держава не виділяє ресурсів для або лікування, соціальної інтеграції, використання розвідувальних можливостей для відповіді – а чи живі ще пропалі безвісти. І, власне, протиставлення «цивільного» і «військового» в суспільстві – не треба забувати, що кожен в рамках свого громадського обов’язку, у переплетінні думок і справ, - робить свій внесок у майбутнє.
Гра акторів. Так, чудова гра виконавиці головної ролі Марини Кошкіної в ролі Юлії, Олега Шульги, Раїси Руснак, інших чудових акторів – всі вони працювали з повною віддачою. Проте – і в цьому плані, і в плані сюжету – потенціал міг би бути розкритий куди більш рельєфно, якби автори попрацювали б над дрібницями.
Як висновок. Стрічка дійсно вдалась, проте її важко назвати такою масовою – оскільки, навіть на патетичні ноти, її можна назвати чесною – і тим цікавою. Чесною, в плані поставлених питань, і чесною, що варіантів розв’язання їх зараз нема, від слова – повністю.
Недзельницький Андрій