В центре сюжета - талантливый режиссер артхауса, которого заставляют снять комедию. Если ему не удастся рассмешить 12 экспертов – его убьют.
Интересные факты о фильме "Ржака":
- Премьерный показ киноленты "Ржака" состоялся 22 марта в столичном кинотеатре "Жовтень".
- Слоганом киноработы является фраза "Ржака или смерть!"
Отзывы о фильме Ржака 8
Комментарии
-
AA
Aln Alena 11.12.2019 08:54
фильм мне понравился, рассказывает про реальное положение вещей!!!
Ответить -
РК
Ростік Компанієць 12.09.2018 22:05
Фільм класний там навіть знімався актор З Мамахохотала Його Звуть Мартін Філдман
Ответить
-
NK
Natali Kolumb 06.04.2018 10:58
Госкіно.Кіностудія Довженко. Українська "чорнуха". Нарешті!
Ответить -
MF
Marina Fem 04.04.2018 00:30
Это ужас, мне жаль потерянного времени. И обидно, что чьи-то $$ были потрачены на съёмку подобной мути
Ответить -
РЗ
Рустам Зайнуллин 26.03.2018 22:18
Финя до конца НЕ ДО СМОТРЕЛ УЖАС ЭТО ЧЁРНАЯ КАМЕДИЯ ВОБЩЕ НЕ СМИШНО НЕ ИДИТИ ПОЛНАЯ Ж ТИКАЛИ С ФИЛЬМА ФИГНЯ УЖАС НЕ РИКАМИНДУЮ ЛУДЧЕ НЕ ИДИТИ
Ответить -
AP
Axell Peet 25.03.2018 11:04
Дивне незрозуміле кіно. Багато разів у фільмі повторюють, скільки він вже триває "Котра година? Йде четверта хвилина фільму." Багато разів нам з екрану говорять "Не смішно". Арт хаус. Не рекомендую.
Ответить -
OP
Olga Panteleymonova 23.03.2018 23:56
Поймут киношники ))) Спасибо творцам за это!
Ответить-
ЯБ
Ярослав Бук 10.04.2018 18:29
Навіть назва кацапською!
Ответить
-
Смотрите также
| Ночные незнакомцы | 100% | 2 |
| Соперники | 100% | 6 |
| Клаустрофобы: Без сна | 67% | 3 |
| Крашанка | 35% | 34 |
NA
Nedzelnitsky Andrey 23.03.2018 11:31
«В жизни как в кино? Вроде как в кино, но не как в кино!»
Становлення українського кінематографу в контексті його активної підтримки державою дозволяє режисерам не тільки працювати в жанрі «популярного» кіно, - проте і братись за сміливі експерименти в галузі «перетину» жанрів, втілювати цікаві експерименти, на межі артхаузного та масового кінематографу. Одним з таких прикладів можна назвати стрічку «Ржака» Дмитра Томашпольського – яка була представлена рядом прем’єрних показів за участю творчої групи, одна з яких відбулась в київському кінотеатрі «Жовтень» - в рамках, якої режисер і актори відповіли на запитання глядачів.
Отже, відомого режисера Савву, що знімає авторське артхаусне кіно, тероризує «бригада» злочинців, які катуючи і шантажуючи, (на кону – його життя) - примушують знімати комедію, якість якої буде випробовувати на собі спеціальна «експертна група», яка повинна таки просто «ржати, як коні». Проте це тільки початок проблем – головний герой не тільки не вміє знімати комедії, він їх ненавидить, а з вибору акторів в нього – лише хвора клоунесса Бебе і клоун Бобо, якого вигнали з циркового училища.
Якщо подивитись в розрізі – то «Ржака» - це фільм про зйомки фільму всередині фільму, який звісно не потрібно сприймати прямо, як стандартний ланцюг реалістичних чи фантастичних подій. Загалом, це стрічка про анатомію, з одного боку, небажання вириватись з якогось комфортного, затишного «мирка» власних уподобань – бажання жити у «вузьких» рамках «широкого» артхаузу, для критиків-«експертів» – міряти стрічки «закоснілими» поглядом, для клоуна Бобо – теж жити в стані «творчої непевності» і рефлексій. Єдиними, хто намагається дивитись на світ більш-менш широко – це клоунесса Бебе і, як не дивно, ідейний натхненник банди – вчитель Савви.
В плані візуального втілення, «Ржака» виглядає таким собі гостем з 90-х – це і злочинні «бригади», без такої вже сучасної аристократичної розкоші, це і манера розмовляти, і зачіски, і костюми героїв, і такі інтонації, так само і декорації, – застряглої в якійсь між минулим і майбутнім – країни (доречи, це вже не перша, і не друга стрічка в якій відчуваються всі ці мотиви непевності в душі, і нехлюйства – зовні, що панували після розпаду «великого і неподільного» і яки чимось притаманні і нашим часмам). Загалом автор відносив свою стрічку до такої, в якій намагався відобразити європейську школи гумору, і особливо надихаючись твором Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», і наповну іронізували над «артхаузом», поняттям «чистого мистецтва» і навіть «сучасним українським кіно» і «касовими зборами». Також ми бачимо «трансформацію» головних героїв, яких майже силоміць виривають з якихось вузьких рамок улюбленої творчої направленості, проте які загалом так само легко беруть навички насильства від своїх кривдників.
Акторський склад впевнено подужав дійсно складне завдання, що ставилось режисером. Олександр Мірошніченко розкрив образ режисера Савви, в якого азарт творчої людини, а також бажання в чомусь подарувати радість хворій жінці, перемогла відразу перед «популярним» кіно, так само впевнено зіграли його «актори» - Анастасія Євтушенко у ролі Бебе, та Віктор Стороженко – у ролі клоуна Бебе, їх трансформацію – перед загрозою невідворотності. Загалом, все в результаті, і головні, і другорядні актори виглядають цільними образами, кожен з яких несе певну «родзинку».
Взагалі, сама специфічність фільму, на мою думку, все-таки перебільшена – його потрібно в першу чергу дивитись, а вкладати чи не вкладати змісти, розгадувати ребуси сюжету і переходів між реальністю і «кіно» – це вже справа глядача. Відразу можна сказати, що фільм розрахований виключно на дорослу аудиторію, яка готова до експериментального і специфічного кінематографа, готова сприйняти логічний фінал історії, - проте такого, при перегляді якого потрібно лише розслабитись – і отримати максимум задоволення.
Недзельницький Андрій
Рецензия была полезной?