Оно приходит ночью

Віч-на-віч
Тематика постапокаліпсису (як і взагалі всіх інших фаз «кінця днів» людської цивілізації) виступає однією з центральних тематик сучасного мистецтва — як масового, так і альтернативного, так само розглядаючи його в площинах від екшн-напряму — навіть до комедійного чи ліричного. Фільм режисера Трея Едварда Шульца “Воно приходить вночі” (It comes at night) вирішує це питання у майже глибоко драматичному напрямі.
Отже, в невеличкому домі живе Пол (Джоел Едгертон), його дружина Сара та їх син-підліток — Тревіс (Келвін Харрісон молодший). Нормальним життя це назвати важко, проте в цій реальності нормальним є той факт, що вночі ставні заколочують, ходити можна лише парами, і в кожен день можна зіткнутись з хворобою, яка просто висмоктує все живе з — живого. Одного разу в їх домівку вдирається незнайомець, і зваживши всі за і проти, Пол приймає непроханого гостя, якого звали Уілл (Крістофер Еббот), з дружиною Кім (Райлі Кіо) і малолітнім сином Ендрю (Гріфін Роберт Фолкнер) під свій дах. Проте нові мешканці не приносять щастя, навпаки, ситуація стає напруженим переплетінням уявних підозр та реальної небезпеки.
Власне, у “Воно приходить вночі” глядач не побачить божевільного драйву, ходячих зомбі, жахливих видів вимерлих міст. Про останнє ми здогадуємось з оповідей персонажів, а натомість нас очікують ряд довгих діалогів, і побут людей, де слабкість може бути фатальною. Точніше, ні, не слабкість — а зіткнення людини з невідворотністю, в який останні крапку скаже не розпорядок безпеки, а можливо якась імовірність вижити. Загалом, це атмосфера, в якій потрібно прийняти, що кожна людина, ще дорога і близька, може бути повністю — морально і фізично викресленою, де життя дорожче за приязнь, де дві голови родин ведуть незримий поєдинок. Загалом, це яскраво передано через картинку з приглушеними темними кадрами, проте в яких майстерно використовуються світло-тіньові переходи. Фільм, за своїм характером не особливо динамічний, скоріше з липкою атмосфера невизначеності, просякнутого інфекцією, буття. В такому ключі, з деякими змінами, можливо було легко реалізувати сценарій життя в умовах репресій, в середньовічному поєдинку людей з чумою або іншого варіанту — коли фактично людина не владна над власною долею, проте всіма силами намагається вижити — як природного інстинкту виживання.
Акторський склад — це загалом всі вищезгадані шість акторів, крім Девіда Пенделтона, що зіграв батька Сари, і “вибуває” на перших кадрах. В надзвичайній, міцній зіграності саме таланту акторів належить основна роль в тому факті, що ми маємо чудову драму, яка виділяється своїм важкою, проте майстерно реалізованою атмосферою — що привабить скоріше поціновувача драматичного мистецтва, аніж фанів «екшн-зомбі».
Як висновок. “Воно приходить вночі” не можна розглядати фільм як в прямому сенсі фільм про «вірус-апокаліпсис», проте як глибоко драматичне кіно контексту погляду людей в очі смерті, відчайдушне, живо тне бажання жити.
Недезельницький Андрій