Гра в злочин
«Що наше життя - гра»!
(Пікова дама)
Так, життя – це гра. Так чи інакше, визнаючи це чи ні, ми привносимо елементи пригоди в кожен аспект нашого буття, інакше б воно усе було б монотонно-сірим. Для деяких…
Гра в злочин
«Що наше життя - гра»!
(Пікова дама)
Так, життя – це гра. Так чи інакше, визнаючи це чи ні, ми привносимо елементи пригоди в кожен аспект нашого буття, інакше б воно усе було б монотонно-сірим. Для деяких – це азартна ігри за столом рулетки, а для когось – інтелектуальні різноманітні квести, настільні ігри, ігри в стилі «Що? Де? Коли?». Саме такому іграм, коли герої поставили на карту, точніше «на квест» усе своє життя, і присвячена стрічка «Нічні ігри» (англ. Game Night) режисерів Джона Френсіса Дейлі та Джонатана М. Голдштейна за сценарієм Марка Переза.
Отже, пара г Макс та Енні – пристрасті гравці, саме історія їх знайомства лежала в контексті «неазартних» ігор. І все йшло добре, вони збирались з друзями, проте голові родині не давала слава більш успішного брата – Брукса, який вирішив не тільки похизуватись, а і продемонструвати свою перевагу в контексті свого розкішного дому, і навіть організувавши власний суперквест-«викрадення». Проте не все йде за планом, і в гру вступають справжні злочинці, і героям потрібно буде розгадувати не тільки справжні загадки, а і розібратись в самих собі…
Власне, «Нічні ігри» - це в своєму загальному розрізі гротескна стрічка, в якій можна відзначити як досить сміливий, саме гострий дорослий, а не «нижче пояса», гумор, більше прив’язаний до мистецтва побудови діалогів, комбінації єдності і протиріч. Сюжет виглядає не досить припасованим, в той час як спочатку ми бачимо майже вільний політ фантазії, ближче до закінчення він переходить у типову пригодницьку голлівудську комедію. Також, якщо бути аж надто прискіпливим, можна відзначити досить спірні сюжетні переходи. Операторська робота відповідно підлаштована під сюжетний ритм, вона вповні розкриває задум динамічного сценарію.
Можна відзначити, що грані «єдності і протиріч» вправно перенесені і в образи персонажів. Так, сімейна і успішне подружжя Макса та Енні, що їх зіграли Джейсон Бейтман («Подарунок») та оскароносна Рейчел МакАдамс («В центрі уваги», «Шерлок Холмс») «протистоїть» амбіційному і хвалькуватому «мегауспішному» брату Макса – Бруксу, що його зіграв Кайл Чандлер; розумна Сара (Шерон Хорган) виглядає контрастом над її недолугим бойфрендом Райаном (Біллі Магнуссен). Всі вони протистоять бандитам, і разом з тим не в захваті від запрошень «на гру» відлюдькуватого поліцейського Гері – і в цілому з іншими персонажами утворюють цікаві та різносторонні типажі.
Як певний висновок. «Нічні ігри» - це комедія для легковажного вечора для широкої аудиторії, вона особливо буде цікавою, якщо знати зміст та настрій деяких жартів (наприклад, коли Райан називає ірландку Сару британкою, не усвідомлюючи що це в певному сенсі народи-суперники), то додатково можна відчути не тільки відчуття нічного квесту, а і тонкого гумору.
Недзельницький Андрій
Гра в злочин
«Що наше життя - гра»!
(Пікова дама)
Так, життя – це гра. Так чи інакше, визнаючи це чи ні, ми привносимо елементи пригоди в кожен аспект нашого буття, інакше б воно усе було б монотонно-сірим. Для деяких…
Читать полностью
Краща комедія, на яку ходила останнім часом. Не шкода витрачених грошей та часу. Рекомендую! Український дубляж як завжди супер.
ответить