Неделя швейцарского кино 2017

Швейцарський вестерн


Власне, європейське кіно заходить в українські кінотеатри дуже нечасто. Загалом, як показує і моя практика, глядачі вибирають розкручені блокбастери, а не дійсно многогранне, нетипове і дійсно цікаве кіно. Мені пощастило побачити ще один фільм з "Тижня Швейцарського кіно" - "Я воротар" жінки-режисера Сабіни Босс за романом Педро Ленца.


фільм розповідає про життя простого молодого чоловіка, Голі, що взяв на себе всю вину під час затримання з партією наркотиків, і відсидів рік (це дещо про зовсім іншу систему вироків у Європі) у в"язницы. Потім він виходить на волю, зустрічає товариша Улі, а також свою знайому Регулу, що давно вже з іншим....І саме через намагання повернути своє кохання, йому відкривається жорстокий світ зради...


Звісно, фільм не можна назвати пригодницьким, це скоріше стрічка про людину, яка відкриває правду про ціну дружби і вибір любові, що як би не було, в абсолютній більшості сповідує вибір прагматизму. Це фільм не про "ідеальну Європу" і не "ідеальну Швейцарію" - це стрічка про крихітне місто без розкошів, зі старими машинам і механічними друкарськими машинками у поліційних відділах. Водночас, - поряд з жорстокою драмою, це ще і в дечому (що зовсім нетипово для США і країн колишнього СРСР) - роздум, що в людини є другий шанс, що тавро хоч і залишається, проте суспільство готове прийняти тебе ще, коли система покарань не вичавлює здоров"я і кінцево ставить тавро. Це фільм про Європу, де майже кожен може легко поїхати у відпустку - скажемо, з Швейцарії в Іспанію... Так само як і фінал, саме в європейському стилі, не дає якогось однознаного фіналу і висновку в ньому. Власне, це в дечому вестерн, включаючи і відповідний саундтрек в стилі Дикого Заходу – хоча «розбірок», крім декількох сутичок побутвого характеру тут і нема.

Як висновок. Цікава, мінорна стрічка, що найбільш важче саме добрим людям, що щиро вірять найбличжчим, і іноді стають жертвами цього…
Недзельницький Андрій

фільм "Батькіщина" (HEIMATLAND) -групи швейцарських та німецьких режисерів (Michael Krummenacher,Jan Gassmann,Lisa Blatter,Gregor Frei,Benny Jaberg,Carmen Jaquier,Jonas Meier,Tobias Nölle,
Lionel Rupp,Mike Scheiwiller). За сюжетом на країну насувається нечуваних розмірів буря, і саме її очікуванню - людей з різних прошаркі і настроїв - присвячена картина.
Чи то таксист-югослав, чи корінна мешканка, що працює в урядовій установі, чи охоронець, чи місцеві праві - всі вони очікують появу катастрофи по своєму. власне, це чимось нагадує надзвичайну картину Трієра "Меланхолія" - розтягнуті діалоги, відсутність динаміки, натуралізм сексуальних сцен, відмінна робота з компонування кадру...
Проте очевидним є і соціальний підтекст - автори засуджують Швейцарію за міграційну політику обмеження в"їзду мешканців, при тому факті, що саме ця країна залучає найбільше грошей з корумпованих країн третього світ, а за сюжетом ЄС відмовляє Швейцарії приймати вже її біженців, надаючи право врятуватись родині громадян з Хорватії... Загалом, це не єдина думка, просто відмінно переданий факт того, як почувають себе люди з одним з найвищих рівнів життя при зіткненні з катастрофою. власне, автори відмінно передали розгубленість найкращих представників "золотого мільярду" перед фактом, що може пропасти світло, а в крані - вода, і в супермаркетах можна вести битву за останній пакунок води в пляшках, все що з регулярністю приходить на багатостраждальну 1/6 земної кулі.
Деякі моменти здаються нелогічними, типу як ультраправі маленького селища обороняють незрозуміло що, як наприклад машину на зупинці, проте загалом досить нетипове для людини, яка в більшості зараз дивиться голлівудське прокатне кіно.
6/10