Мой год в Нью-Йорке

З мрією у серці
Так, «страждання творчості», особливості закулісного літературного життя завжди займали, хоч і невелику, проте обов‘язкову частину кінопроцесу. В контексті голлівудського напряму це зазвичай класики американської літератури – наприклад, стрічка «Геній» Майкла Грандаджа про співпрацю письменника Томаса Вулфа і його коректора Максвела Перкінса. З цікавих кінокартин можна згадати стрічку «За прірвою у житі» Денні Стронга - байопік класика американської літератури Дж. Д. Селлінджера; а ось про відлуння його творчості у житті інших людей розповідає стрічка «Мій рік у Нью-Йорку» (My Salinger Year) – режисера і сценариста Філіпа Фарадо, що екранізував мемуари письменниці Джоанни Ракофф – яка виступила співавтором сценарію.
Одже, молода Джоанна приїздить до Нью-Йорка. Її мета – стати письменницею, проте будні диктують свої вимоги. Вона влаштовується до літературної агенції, де в коло обов‘язків жінки стають «відписки» шанувальникам творчості Джерома Селлінджера про те, що автор не веде листування. І тут Джоанна вирішує взятись за справу з творчим підходом, відповідаючи мотиваційними листами не впадати у відчай, і через проникливі сповіді прихильників намагається зрозуміти себе; паралельно влаштовує особисте життя, досягає успіхів як молодий співробітник, і, звісно, не забуває про свою мрію.
Загалом, історія «Мого року…» - це історія наполегливого шляху до мети. Так, це чудові костюми, атмосфера 90-х, епоха зміни друкарських машинок на комп‘ютери і разом з тим, що деякі цінності, твори навіки закарбуються на скрижалі класики. Це історія Нью-Йорку, що випробовує людей і їх мрії на міцність, відбираючи не тільки найкращих у творчості, а і тих, хто зможе довести свій шлях до кінця. Це стрічка з «американською» атмосферою , а не уніфікованим мультикультурним малюнком, - і американським характером, прониклива, з нотками гумору і драми…
Гра акторів. Думаю, саме «американський» сюжет дозволив акторському ансамблю відчути саму атмосферу, дух героїв, їм не потрібно було «вгадувати» інтонації. У центрі сюжету, звісно, героїня Марґарет Кволлі – (майбутня) письменниця Джоан Ракофф. Так, акторка відмінно втілила образ героїні, якої, все-таки «трохи забагато» у сюжеті, і поряд з щирістю та талантом молодої жінки, відчуваються нотки егоїзму. Цікавий також образ директорки агентства, Маргарет, все таки не «боса-стерви», а суворого і справедливого керівника, що її втілила зірка кіно Сігурні Вівер. Інші персонажі другого плану виглядають переконливо, хоча їх постаті дещо «награні» і підігнані саме під постать Джоан.
Як висновок. Мій рік у Нью-Йорку – чудова стрічка, саме для поціновувачів літератури, саме тут можна відчути цю цікаву і сувору атмосферу, яка гартує письменників, їх хист, вивчає, як творчість класиків торкається самих різних людей… Для інших, це буде досить небанальна стрічка, де за півтори години з чимось вони проведуть свій рік у «місті яблука», як це зробив автор цих рядків в затишній атмосфері кінотеатру СінемаСіті, за підтримки якого і був створений даний огляд
Недзельницький Андрій

Днями у прокат вийшла драма з елементами комедії "Мій рік у Нью-Йорку". Фільм є екранізацією мемуарів Джоанни Ракофф, американської журналістки та поетеси. Головні ролі у фільмі виконали Марґарет Кволлі та Сігурні Вівер.

Сюжет фільму розповідає про дівчину, на ім'я Джоанна, яка приїздить до Нью-Йорка, щоб здійснити свою заповіту мрію - стати письменницею. Джоан влаштовується працювати до літературного агентства, де їй доводиться мати справу з босом-стервою, відповідати на дзвінки та листи шанувальників великого Дж.Д Селінджера, твори якого представляє агентство.

"Мій рік у Нью-Йорку" - це приємний та добре знятий фільм. Фільм часто порівнюють з "Диявол носить "Прада", і хоча вони дійсно у чомусь схожі, ця робота виявилася чеснішою і менш показовою. Історія відбувається у 1995 році й показує як змінюється світ нью-йоркських літераторів з приходом Інтернету та електронної пошти. Завжди дивовижна Сігурні Вівер чудово зіграла свою роль. Також мені дуже сподобалася гра молодої актриси Марґарет Кволлі.

Якщо ви шукаєте приємний, не дуже складний, але розумний фільм для дорослих, тоді "Мій рік у Нью-Йорку" задовольнить вас цілком.