Мэнди

LSD-помста
Помста… Це одна з найулюбленіших тем світової культури в цілому, а кінематографу – тим більш. Для Ніколоса Кейджа образ месника - це звичний образ, і стрічка режисера Паноса Косматоса «Менді», що ввійшла до Другого київського тижня критики, не стала виключенням. Про неї і поговоримо.
Лісоруб Ред Міллер живе зі своєю коханою Менді Блум в пасторальній місцевості - проте і тут їх знаходить група сектантів, які схематично беруть «основи» свого «вчення» з християнства. Насправді вони лише торговці наркотиками, якими одурманений їх розум, і дають герою привід для помсти, в якій він не зупиниться не перед чим.
Власне, стрічка в більшою мірою не є традиційним бойовиком, а скоріше такою собі анатомією «помсти під LSD» (герой на певному етапі сам випадково «закидується»). Так автор як тільки можна переносить симптоматику людини в наркотичному тумані на екран – контрастні кольори, анімаційні вставки у «кислотних візерунах-галюцінаціях», неприродна млявість рухів і мови. Сюжет має досить довгу розкачку, і після початку основної дії він не відзначається особливим динамізмом. Загалом, звісно, зауваживши на відсутність практики вживання у автора цих рядків подібних речовин, мені здалось що головне тут – це психоделічний LSD-арт, який автор переплітає і досить вдало – з сюжетом про вендетту: з відгомоном іншої стрічки за участі Кейджа – «Drive Angry 3D». Відчуття наркотичного угару підсилюється тим – що ці події навіть гіпотетично не могли відбутись – як наприклад один з «чорних байкерів» майже не реагує на стрілу, що прошиває шию… А можливо – ці події лише сторінки книги Менді, що вона буде мирно і щасливо читати?...
Гра акторів. Власне, подібні типажі знайомі навіть не дуже досвідченним кіноманам, і центральним тут виступають саме персонаж Ніколаса Кейджа, який на своєму шляху помсти зустрічає самих різних людей, а «чорні байкери» здаються тут істотами взагалі «не від світу цього». Подруга героя виглядає досить харизматичною особистістю – її виконала акторка Андреа Райзборо – проте, нажаль, їй на біду.
Щодо висновку – стрічка вийшла менш, ніж динамічною, більш зі світу «чистого мистецтва» і наркотичних марень, вона буде цікава як естетам з точки зору художньої постановки, так і широкому загалу.
Недзельницький Андрій