Assassin's Creed: Кредо убийцы

- Сюжет киноленты придуман специально для большого экрана и не имеет ничего общего с фабулой игр. 

- Генеральный директор парижского подразделения компании Ubisoft, заявил, что Майкл Фассбендер был их первым выбором на роль знаменитого героя.

• EV

  

  

  Elen Voynova 12.01.2017 18:28

  История мира – это история войн, чья-то победа - это, прежде всего чьи-то жертвы, которые предшествовали её достижению. Тем не менее, у предводителей всегда стоят меркантильные, в большей степени эгоистичные и жестокие цели, которые мало касаются людей последовавших за ними. Но для того чтобы привлечь сторонников на свою сторону они прикрываются идеями якобы наполненными духом гуманизма и заботы о других. И этот обман длится до тех пор, пока люди не начинают разбираться в истинности таких идей.
  
  Подобным образом действия разворачиваются и в «Assasian’s Greed: Кредо убийцы».
  Основой сюжета является давняя вражда между орденом тамплиеров и ассасинами. Предметом сложившихся отношений стал некий древний артефакт-Эдемское яблоко, которое относиться к самой давней библейской истории о первых людях. Адам и Ева, будучи в Эдеме, как известно, совершили грех-бунт против Бога, за что и были наказаны. В результате их поступка появилось Эдемское яблоко, в нём заключен генетический код свободы воли человечества. Обладатель данного предмета может полностью подчинить себе и контролировать общество людей. Кто владеет яблоком – владеет миром.
  
  Корпорация «Абстего Индастриз» занимаясь генетическими исследованиями, решила возродить род древних ассасинов, через их потомка, живущего в нынешнем времени, Калума Линча (Майкл Фессбендер), для того чтобы он нашёл Яблоко. С помощью аппарата «Анимус» учёные в лаборатории попытаются возродить фрагменты из жизни далекого предка Калума, восстановить его генетическую память.
  
  Действия в фильме, так же как и в игре, происходят одновременно в эпохе Средневековья и современном мире.
  
  Ассасины достаточно ловкие и гибкие, поэтому с легкостью перемещаются по городу, взбираются на крыши, перепрыгивают с здания на здание, что смотрится очень красиво, живо и динамично. Яркие прыжки с высоты, скорее похожи на полёт, ассасины мастерски парят в воздухе, уподобляясь птице. Особенно впечатлил прыжок веры Калума , убегая от преследователей он решительно прыгнул в пропасть – аж мурашки по коже.
  
  Могу говорить с уверенностью, что фильм вас точно не разочарует. Много спецэффектов, красивой архитектуры, незнакомых улочек с потаенными уголками, впечатляющая операторская работа, интересный сюжет, классная актёрская работа. Мне всё понравилось, а вам?

  Читать полностью Поделиться

  Рецензия была полезной?

• НА

  

  

  Недзельницкий Андрей 04.01.2017 00:19

  Райське яблчуко.
  Стрічки, засновані на сюжетах комп‘ютерних ігор, були справжнім прокляттям кіноіндустрії. Часто виходило так, що за їх екранізацію брались, люди з титулами на кшталт «найгірший режисер Голівуду», як Уве Болл, екранізувавший ряд комп‘ютерних ігор, таких як Far Cry, Alone in the Dark та Bloodrayne, або при навіть досить таки цікавому для пересічного глядача дійстві, - як наприклад у Pixels Кріса Коламбуса, - не находили позитивних відгуків у кінокритиків. І ось – чи довелось розбити закляття, героїчно зустрівшись у двобої з «сюжетом на тематику комп‘ютерних ігор» режисеру Джастіну Курзелю, знявши фільм «ASSASSIN'S CREED: КРЕДО ВБИВЦІі» за мотивами гри компанії Ubisoft? Зразу зазначу, що мене важко назвати заядлим геймером, тому приведена нижче оцінка – це власний екскурс у сюжетну та візуальну структуру даної стрічки…
  Отже, сюжет базується на розкритті протистояння «ордену асасинів» та «ордену тамплієрів» у боротьбі за чарівне «яблуко з Едему». Перші - «асасини» - намагаються вберегти людство від будь-якої дії цього артефакту, другі – «тамплієри» - намагаються будь-що відшукати його, і, завдяки збереженому там «генетичному коду свободу волі» створити повністю контрольоване суспільство – заради ж, так прямо і визначеного, «світлого майбутнього». Це відбувається в контексті життя Калума Лінча, відродивши генетичну пам‘ять якого про життя асасина Агілара де Нерхи, нова генерація тамплієрів хоче повернути «райське яблучко», - а керують закритим центром «Абстерго» батько - Алан Ріккін та його дочка Софі, що і втілює проект «Анімус». Перший віддає пошуку містичної підоснови контролю, жінка ж – науковому підходу у намаганні побудувати «мир без насильства».
  Власне, сюжетні лінії розгортаються у двох історичних площинах – кінці 15 сторіччя, коли в Іспанії саме був втрачений магічний артефакт, так і в сучасних нам днях – де, власне, Софія і викликає за допомогою машини «генетичної пам‘яті» спогади про «історію Агілара де Нерхи»; так само різняться і динаміка подій. Дійсно події «прадавньої давнини» виходять просто таки надзвичайно, соковито, динамічно, з неймовірною операторською роботою та акторським внеском - глядачеві перехоплює подих від майстерної боротьби асасинів з підступними тамплієрами, це ніби такий собі «спецназ», де кожен, не зважаючи на самозбереження, вартий цілої армії. При зйомках епізоду «стрибка віри» каскадер Деміену Уолтерсу довелось виконати стрибок майже з сорока метрів – один з рекордів останніх 35 років кінематографу – і це лише один з багатьох захопливих моментів. Проте «період сучасності», на відміну від пристрасних гарячих кольорів Середньовіччя, знятий у холодних синіх тонах, грішить «провисаннями» сюжету, що відчайдушно намагаються витягнути за рахунок не завжди логічної високої пафосної термінології.
  Гра акторів – вона дійсно рятує сюжетні недоліки та намагається зробити сюжет цільним. Звісно, першу скрипку тут потрібно віддати Майклу Фассбендеру – він просто незрівняний у ролі Агілара де Нерхи і досить непогано втиягує «сучасність» у ролі Калума Лінча. Роль батька і дочки, керівників інституту Абстерго, у виконані Маріон Котийяр та Джеремі Айронса виглядають впевнено, ми можемо спостерігати їх єдність і протиріччя задля досягнення мети, проте вона не вбачається настільки пристрасною, аніж втілення образу їх «головного піддослідного». Ролі акторів «другого плану» - так само різняться від «епохи, що втілюється» - Середньовіччя і тут виглядає в набагато виграшному плані.
  Отже, як підсумок. Автори явно «симпатизували» «клану асасинів», і тому їх «гра першим номером» у 15 сторіччі виглядає просто таки перлиною, а сучасна епоха – лише якісно зробленою річчю. Взагалі-то, цей фільм однозначно можна рекомендувати поціновувачам пригод усіх вікових категорій, і час, проведений в компанії з цією стрічкою, буде немарним, проте «Кредо вбивці» навряд чи займе вагому главу історії кінематографу.
  Недзельницький Андрій

  Читать полностью Поделиться

  Рецензия была полезной?

Написать рецензию