Королевский роман

Король, заснувши, позбавляється корони, як чоловік - дружини.
Фрідріх Шиллер, «Дон Карлос»

Про те, що в Датському королівстві неспокійно, говорив ще Гамлет. Мабуть така вже доля цієї держави: їй ніколи не щастило з правителями. Однак, якщо Шекспір описував епоху, за якої всі придворні пристрасті кипіли через кровозмішення, то в стрічці «Королівський роман» всьому причиною – божевільний король.

Данія 1770-х асоціюється в першу чергу з бідністю, жорстокістю та епідеміями. Серед усього цього бруду існує дивакуватий Крістіан VII, а країною поки править Рада міністрів, членів якої навіть міністрами важко назвати. Це корисливі та зажерливі дворяни, чиї очі засліпило золото. В той час, як Просвітництво звільняє населення всієї Європи від церковних шор, Данія продовжує залишатися «найтемнішою темницею».

15-річна Кароліна Матильда – подарунок британської королівської родини датському престолу – стривожена станом справ в новій вітчизні. Вулиці Копенгагена наповнені жебраками та пацюками, церква і влада обдирають народ до тла, а в її правлячого чоловіка за усіма прикметами не всі вдома. До того ж, він частенько віддає перевагу місцевим повіям, аніж її товариству. Віднині їй не можна читати свободолюбивих Вольтера і Руссо – датська цензура забороняє вольне мислення.

Німецького доктора Йоганна Фрідриха Струензе призначають на посаду особистого лікаря нещасного короля. Однак він не стільки лікує молодого монарха від шизофренії, скільки намагається пробудити в ньому світле начало. Доктор працює в дві зміни. Вдень він нашіптує королю щось із вище згаданих свободолюбивців, а ночами навідує його дружину. Зрештою, епоха просвітництва не поспішає в Данію: гільйотини тут досі популярніші за ліберальні ідеї.

«Королівський роман» (два берлінських «Срібних ведмеді») – не гірший різновид костюмного фільму. Він старанний, акуратний і компактний, як сама Данія: те, що, наприклад, народні заворушення і державний переворот тут здійснюється за допомогою сили дюжини статистів з факелами, виглядає не наслідком скромного бюджету, а прагненням відповідати історичній правді. Чого йому суттєво не вистачає, так це нерва.

Силу почуття режисер Арсель відображає, в основному, за допомогою шмарклів, які так і ллються із носів героїв. А головну героїню вичерпно характеризує датський король Крістіан VII, коли просить Медса Міккельсена «сделать эту скучную корову весёлой». Традиційно блискучий Міккельсен чесно старається. Але історія про те, як ще один наївний ідеаліст втратив голову, начитавшись Вольтера, на жаль, все одно нагадує багато ілюстровану статтю з Вікіпедії.

Поєднуючи в собі любовну лінію і правдиву історичну хроніку, «Королівський роман» може припасти до душі любителям жанру.

Оцінка: 7/10