Гиппопотам

Зцілення по-англійськи
Кожне диво має знайти своє пояснення, інакше воно просто нестерпно.
(Карл Чапек)
Так, всі ми віримо – в той чи іншій мірі – в дива. Зазвичай, вони нас оточують, наче повітря, проте ми зазвичай бажаємо «великих» див – зцілення, багатства, слави… Цьому вчить нас і масова індустрія розваг –«раз – і все може змінитись». Проте не все так просто, і саме талант письменника міг розділити в понятті «диво» і саму його магію, і часто його фальшивий блиск. Власне цьому і присвячена іронічна комедія «Гіпопотам» (що був презентований в Україні прокатною компанією «Своє кіно» - в кінотеатрі Сінема Сіті 22 червня) режисера Джона Дженкса за однойменним романом Стівена Фрая – в сценарній адаптації Робіна Хілла.
…Отже, для письменника Теда «Гіпопотама» Уоллеса – остання книга якого вийшла вже тридцять років том, а зараз театрального критика, настають похмурі часи. Розчарування в житті змушує чоловіка заглядати в пляшку, часто в нетверезому стані він приходить і на редакційні завдання. Рівень невеличких театральних постановок, як і видання де працює, для його ерудованості, на його думку, низький і давши волю почуттям – він втрачає роботу. Грошей на віскі нема, аж ось він зустрічає хрещеницю Джейн – яка дивується своєму незвичному полегшенню після поїздки в помістя родичів в Норфолк. Жінка дає йому щедрий гонорар і Тед, через власне «не хочу», їде туди наче б то зустрітись зі своїм хрещеником, Девідом. Там він зустрічає різномасту компанію гостей та бачить дива на власні очі – проте самим складним є питання зрозуміти їх природу, і – самого себе.
Стиль стрічки неквапливий, - контексту погляду головного герою на те, що відбувається «зі сторони». Своїм ніби-то втомленим, проте таким, що вміє помічати саме головне, поглядом, Тед дивиться на метушню процвітаючого аристократичного сімейства, - на хазяїв помістя в Норфолку, Майкла (Мет’ю Модін) та Енн (Фіона Шоу) Логанів, підлітка Девіда, гостей – драматурга Олівера (Тім МакІннері) , красуню-багатійку Валері (Лайн Рені) та її не досить симпатичну дочку… Кольори стрічки в більшості приглушені, що дозволяє зосередитись на головному – поєднанні вишуканої, майже детективної історії, з віртуозним текстом Стівена Фрая, такого собі конфлікту бажання «швидкого дива», захоплення певних кіл заможних людей усілякими «магічними практиками», з критичним, часто цинічним, поглядом людини, яка ніби-то втомилась від життя. Проте гострий і ерудований розум прагне розкриття таємниці – хоча б заради природного азарту. Як це не дивно, такий конфлікт, забігаючи наперед, обом сторонам дозволить поглянути на сенс буття в зовсім іншому світлі… Гумор стрічки досить-таки сміливий, хоча саме він завжди «до місця», тому його можна відзначити як головну родзинку стрічки.
Гра акторів. власне, це «суто англійська комедія». Так, Роджер Аллам вповні передав усі суперечливості характеру Теда, а «відшліфував» його в українському перекладі Євген Малуха (відомий нам по «голосу» «прибульця Альфа»). Власне відчувається природній, без голлівудського «пафосного надриву» підбір акторів, що розуміють специфіку «англійської аристократії», і Англії в цілому, яка ніби-то залишилась тією «старою доброю» і у «сторіччя смартфонів та планшетів».
«Гіпопотам» - це в певному сенсі детектив, де герой шукає раціональне пояснення незвичайного, разом зі своїм скептицизм розкриваючи в прямому сенсі забобони. Власне, це, а ще і медичний підтекст, чимось ріднить його з романом «Розслідування» (Śledztwo) Станіслава Лема і дія якого теж відбувається в Англії – про раціональний пошук пояснення абсолютно неймовірного. Проте в контексті екранізації романа Фрая, - даний аспект скоріше «оболонка» для тонкого хірургічного розрізу аристократичного життя.
Як висновок. Дана стрічка буде чудовим вибором для вдумливого і уважного глядача, її потрібно дивитись максимально уважно, стрічка - приклад захоплюючого європейського кіно, що збагатить духовно та дозволить доторкнутись до творчості одного з видатних письменників сучасності.
Недезльницький Андрій